пізнання та в цілому відповідає структурі ментальності, критерієм якої була обрана форма існування знання (поняття, образи, поле) [9]. Як бачимо, перші два рівні мають своєю пізнавальною формою раціональні поняття, другі два рівні – свідомі та несвідомі образи, п’ятий рівень – психоінформаційні поля. На шостому рівні здійснюється процес трансформації ідеального у матеріальне, „оречевлення знання”, який ще чекає своїх дослідників.
Література:
1. Корнилов О. А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов. – Изд. 2-е, исправл. и дополн. – М.: Че Ро, 2003. – 349 с.
2. Кричивец А. Н. Об априорности, открытых программах и эволюции // Вопросы философии, 1997. -№6.
3. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен – Львів, 1995.
4. Цит. по: История зарубежной психологии. 30 – 60-е годы ХХ века. Тексты. / Под. ред. П. Я. Гальперина, А. Н. Ждана. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – С. 298.
5. Див.: Фуко М. Археология знания. Пер. с франц. - Киев: Ника-центр, 1996; Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - Спб.: Логос, 1994.
6. Гуревич А. Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. - М.: Искусство, 1990.
7. Ручка А. О., Танчер В. В. Курс історії теоретичної соціології. - К.: Наукова думка, 1995.
8. Кезин А. Эволюционная эпистемология: современная междисциплинарная парадигма // Вестник Московского ун-та. Сер. “философия”. - 1994. -№5.
9. Додонов Р. А. Теория ментальности: Учение о детерминантах мыслительных автоматизмов. Монография. – Запорожье: Р/А „Тандем-У”, 1999. – 264 с.
10. http://www.politik.org.ua