Коґнітивний стиль – це, по-перше, процесуальна, інструментальна характеристика, а не змістова, результативна; по-друге, це організуючий елемент пізнавальної діяльності, що повинен мати стійку структуру.

Основними параметрами коґнітивних стилів вважаються:

· полезалежність – поленезалежність;

· вузький – широкий діапазон еквівалентності;

· широта категорії;

· ригідний – гнучкий пізнавальний контроль;

· згладжування – загострення;

· імпульсивність – рефлексивність;

· конкретна – абстрактна концептуалізація;

· коґнітивна простота – складність;

· локус-контроль [6].

Найважливішим параметром коґнітивного стилю вважається полезалежність – поленезалежність. Цей компонент характеризує розміри інформаційної автономії від поля.

Поняття стильового підходу формувалося в межах розвитку гештальтпсихологічних уявлень про поле і поведінку в полі. Стосовно різних людей фактор впливу поля виявляє себе по-різному. Поведінка одних осіб більше залежить від поля, а поведінка інших зорієнтовується на внутрішню активність. „Ступінь свободи від зовнішніх референтів” – це ступінь орієнтації людини при ухваленні рішення на її знання і досвід, а не на зовнішні орієнтири, коли вони вступають у протиріччя з досвідом. З іншого боку, це ступінь свободи, з яким людина переборює контекст, встановлює взаємозв’язки всіх частин поля, аби виокремити з нього потрібний елемент [10].

Доведено, що існує зв’язок між способами орієнтації в просторі і здатністю виокремлювати деталі з цілісного організованого контексту (просту фігуру зі складної). Зрештою полезалежність стали розглядати як уміння переборювати видиме поле і структурувати його. Полезалежність фіксує залежність людини від поля, причому в такій мірі, що їй важко диференціювати себе і „поле” – вона опиняється під його „владою”. Такій особі важко оперувати об’єктом – частиною „поля”, деталі якого тісно пов’язані між собою та з просторовим „тлом”. Тобто, поле важко піддається поділові, відтак людина дотримується його як даності [11].

Показники полезалежності – поленезалежності стосуються широкого спектра проявів інтелектуальної активності. Великий інтерес становить зв’язок цього параметра з характеристиками навчання.

За даними Г. Уіткіна, незалежні від поля люди включаються в процес навчання як його активні учасники, а не глядачі. Це відбувається тому, що в поленезалежних осіб рушійною силою є внутрішня мотивація, їх прагнення отримати знання та навички. Навчання ж полезалежних буде успішнішим у ситуації зовнішнього підкріплення. Поленезалежні мають, в цілому, вищу академічну успішність – їм легше генералізувати й переносити знання, у них яскравіше виражена здатність обирати раціональніші стратегії запам’ятовування і відтворення матеріалу. Поленезалежні активно перетворюють пропоновану ситуацію, намагаючись виокремити її істотні, а не просто помітні моменти.

Полезалежність – поленезалежність впливає і на роботу з текстом. Коли текст потребує переструктурування і реорганізації, то тут кращих успіхів досягають поленезалежні особистості. При конспектуванні лекцій і наукових текстів вони ліпше їх опрацьовують: скорочують кількість слів, перефразовують думки, використовують засоби структурування тексту у вигляді абзаців тощо [6]. Полезалежні краще навчаються в ситуаціях з негативним підкріпленням. Вони ігнорують менш помітні риси аналізованого об’єкта. Із захисних механізмів у поленезалежних переважають ізоляція, інтелектуалізація і проекція, а в полезалежних – стримання і відмова.

Цікаві дані одержано в процесі вивчення взаємозв’язків показників полезажності – поленезалежності з особливостями міжособистісних стосунків. Залежні від поля особи чутливіші до соціальної інформації, доброзичливі й товариські, схильні тримати коротшу фізичну дистанцію в умовах реального спілкування. Вони очікують від оточення підтримки й допомоги, краще працюють на людях, віддають перевагу колективним іграм. Полезалежним простіше залагоджувати стосунки з іншими, успішніше вирішувати конфліктні ситуації. Вони рідше висловлюють негативне ставлення до навколишнього. Такі люди схильні змінювати погляди, враховуючи позиції авторитетів. Поленезалежним властиві протилежні психологічні якості [1]. Поленезалежність свідчить про інтелектуальну компетентність, тоді як полезалежність – про соціальну компетентність особистості. Полезалежні орієнтуються на зорову інформацію, а поленезалежні – на вестибулярну.

Полезалежність – поленезалежність характеризує різні тенденції при ухваленні рішення: аналітичний і глобальний підхід. При ухваленні рішення поленезалежність стає показником ступеня орієнтації на власний пізнавальний досвід, а не на „зовнішні”, наочні характеристики проблемної ситуації. Поленезалежність пов’язують з певними особливостями інтелектуальної діяльності:

· сформованістю та структурованістю навичок;

· гнучкістю інформаційних процесів;

· високим рівнем невербального інтелекту;

· вищим вишколом;

· успіхами у вирішенні завдань на кмітливість;

· характером установки при переході від одного виду діяльності до іншого тощо [6].

Ці обставини необхідно враховувати при організації спільної діяльності людей, що мають різні характеристики коґнітивного стилю.

Для вивчення впливу параметрів коґнітивних стилів на формування міжособистісних відносин в учасників соціально-психологічного тренінгу проводилося спеціальне дослідження засобами тестування та анкетування за методиками, що передбачають оцінку як параметрів коґнітивних стилів, так і особливостей формування міжособистісних відносин.

Використовувався, зокрема, тест Готшальда, який дозволяє отримати інформацію про ступінь залежності – незалежності випробовуваного від поля. Поленезалежні учасники експерименту легко знаходили фігуру, швидко виділяли її з тла. Полезалежні довго відшукували її чи і взагалі не знаходили. Крім того, тест дозволив оцінити здатність структурувати інформацію при вирішенні образних задач. Результати показали, що в експериментальній групі 46,67 % учнів були поленезалежними, решта – полезалежними. Проте в контрольній групі ці дані співвідносились як 50 % на 50 %.

Тест Струппа дозволив виміряти параметр коґнітивного стилю ригідність – гнучкість. Показником ригідності є ступінь інтерференції. Чим більша інтерференція, тим значніша ригідність пізнавального контролю. Враховувався й такий показник, як „ступінь переваги вербального способу рішення”. При цьому у 46,67 % випробовуваних виявлено ригідність розумових процесів. У решти переважає гнучкість розумових