Перевагу традиційно-патріархальному устрою віддають здебільш чоловіки, що живуть у сільській місцевості, оскільки історично сформовані гендерні стереотипи набагато повільніше руйнуються там, де пріоритетом є важка фізична праця. Освіта ж сприяє зворотній тенденції. Чим вищий рівень освіти у дружини, тим ймовірніше, що чоловік підтримає її бажання працювати у виробничій сфері [2, с. 29]. Проте більшість працюючих жінок вважає домашню роботу своїм обов’язком, а не загальносімейним пріоритетом.

Зафіксовано, що із збільшенням родини й тривалості сімейного життя все більше домашніх турбот перекладається на плечі жінки. Тому важливим завданням є перебудова чоловічої психології, а відтак і поведінки чоловіка в родині. Це не просто банальний перерозподіл обов’язків між чоловіком і дружиною, а формування нових гендерних стереотипів щодо поведінки в родинному колі [5, с. 55].

Що ж стосується виховної функції батька, то вона прямо пропорційна рівню освіти чоловіка. Людина з вищою освітою має більше можливостей для духовної компенсації в інших сферах (професійна, хобі, спілкування з однодумцями) і, відповідно, менше часу приділяє вихованню дітей, особливо якщо чоловік обіймає керівну посаду. При цьому варто зазначити, що чоловіки вважають свої стосунки з дітьми теплішими, ніж були у них в дитинстві з їхнім батьком [8, с. 133].

Необхідно звернути увагу й на істотні зміни у статевих стосунках, що відбулися внаслідок „сексуальної революції”. Норми соціальної поведінки та моральні установки, що їм відповідають, швидко змінюються [8, с. 462]. Молодь не тільки раніш дозріває, а й раніше починає статеве життя. Причому дошлюбні статеві стосунки не засуджуються так, як це було досі. Тим часом, ранній початок статевого життя негативно впливає на здоров’я молодих людей, з чим вони зазвичай не погоджуються, називаючи цнотливість стереотипом консерватизму. Отже, суттєво змінюється „гендерний дисплей” (різноманітність проявів, пов’язаних із суспільними вимогами до чоловічої і жіночої поведінки та взаємодії) щодо статевої поведінки представників обох статей [8, с. 416]. Змінилася сексуальна поведінка й у шлюбі. Поліпшене харчування сприяє підвищенню сексуальної активності, криза традиційних релігійних заборон та поява ефективних контрацептивів – відокремленню сексуально-еротичних стосунків від репродуктивної функції. Сучасна людина живе повнішим, інтенсивнішим статевим життям, ніж її предки. Таким є стереотип інформаційного суспільства [8, с. 416].

В останні десятиріччя різко зросла сексуальна активність жінок та їх вимоги до статевого життя. Жінки повністю відкидають принцип „подвійного стандарту”, вважаючи його дискримінуючим. Вони часто скаржаться на психологічну черствість і сексуальну неграмотність чоловіків [8, с. 422]. Поширення концепції „сексуальної революції” призвело до того, що поняття „любов” стало активно замінюватися поняттям „секс”. Особливо істотно це вплинуло на форми поведінки молоді і підлітків. Тенденція до індивідуалізації сексуальних почуттів і стосунків здійснюється на фоні і в рамках індивідуалістичного способу життя, і це породжує низку протиріч.

По-перше, секс розглядається як важлива сфера індивідуального самоствердження і стає для багатьох молодих людей „останньою межею”, на якій вони прагнуть виявити власну індивідуальність [8, с. 468].

По-друге, секс стає розвагою, спортом, грою, які протиставляються серйозності, почуттю обов’язку, що негативно відбивається на моралі і відповідальності партнерів один перед одним [8, с. 469].

По-третє, деякі молоді люди вбачають у сексі форму протесту проти загального конформізму і можливість продемонструвати власне несприйняття нинішнього суспільства та його моралі. Ця проблема потребує серйозного соціально-політичного і психологічного дослідження [4, с. 406].

Проблеми, яких ми торкнулися, для сучасного суспільства є важливими і потребують високої особистісної відповідальності й уважного вивчення. Гендерна рівність поки що існує переважно формально. Для того, щоб реалізувати всі можливості наукового і виробничого потенціалу, необхідно спрямувати зусилля на створення нових гендерних стереотипів, які краще відповідатимуть вимогам сучасності, але не будуть нівелювати мораль та відповідальність перед своєю совістю, дітьми, суспільством.

Література:

1. Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій / МАУП. – К., 2001.

2. Гендерні аспекти державної служби: Монографія / М. Пірен, Н. Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька; за заг. ред. Б. Кравченка. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2002. – С. 7 – 11.

3. Захаров А. И. Ребёнок до рождения.- СПб.: Союз, 1998. С. 21 – 22

4. Практикум по гендерной психологии / Под ред. И. С. Клециной.- Спб.: Питер, 2003. C. 95.

5. Приходько Е. А. Культурология. Культура семейно-брачных отношений: учебное пособие / Волгоградский гос. технич. ун-т. – Волгоград: Политехник, 2000, - С. 52 – 55.

6. Рибаченко В. Ф. Грані сумісності.- К.: Політвидав. У., 1987. -110 с.

7. Фромм Э. Искусство любви; исследование природы любви: Пер. с англ. Л. А. Чернышевой – ТПЦ Полифакт, 1990.

8. Шнейдер Л. Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель- Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - С. 413 – 418.

9. Галичанська А. Симетричність функцій членів подружжя // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). - C.155-161

10. www.politik.org.ua