Отже, виходячи з вищезазначеного, слід визнати, що перспективи розвитку виборчої системи, як однієї з підвалин форм прямого народовладдя, повинні грунтуватися на наступних засадах:

* провідну роль у систематизації національного виборчого законодавства має відігравати Конституція України, як Основний Закон держави;

* розробка Виборчого кодексу України повинна враховувати вітчизняний та міжнародний досвід проведення виборів;

* вважалося б доцільним Центральній виборчій комісії разом з Інститутом держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, Інститутом законодавства Верховної Ради України, Національною Юридичною академією ім. Ярослава Мудрого розширити творчі зв’язки з організаторами виборів у зарубіжних країнах та зарубіжними науковими закладами з питань обміну досвідом, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, проведення спільних комунікативних заходів, наукових досліджень з виборчої проблематики.

* доцільно створити робочі групи з підготовки пропозицій щодо вдосконалення як самої процедури виборів народних депутатів України, Президента України та до органів місцевого самоврядування, так і щодо створення уніфікованого Виборчого кодексу України.

Розвиток українського виборчого права, оптимізація моделі виборчого законодавства тісно пов’язані з підвищенням політичної і правової культури виборців, усього нашого суспільства. Нагальна потреба цього життєво важливого завдання очевидна. Тож мусимо удосконалювати не лише закони, а й самих себе.