Поняття особистості

Виходячи з логіки проведеного системного аналізу особистості як частинного випадку соціальних суб’єктів, відзначимо, що поняття суб’єкта є родовим стосовно особистості і тому через нього визначається.

Це означає, що особистість, як і будь-який соціальний суб’єкт, характеризується однаковим комплексом детермінуючих і регулюючих діяльність параметрів – потреб і соціальних настанов. Одночасно особистість розглядається як соціогенна підсистема біо-психо-соціогенної системи „людина”, і це зумовлює її специфіку щодо інших соціальних суб’єктів. Тому в наступному розгорнутому визначенні особистості відображені ці її особливості: особистість – людина, як продукт соціального впливу і суб’єкт міжособистісних відносин у полі соціальних інституцій, наділена свідомістю і самосвідомістю та комплексом детермінуючих (біо-, психо- і соціогенних потреб), регулюючих (соціальних настанов) та інших параметрів, здатна до прогнозування і програмування своєї діяльності щодо задоволення матеріальних і духовних потреб шляхом відтворення і творення цінностей соціального і техногенно-природного середовища в глобальному антиентропійному процесі.

Людина стає особистістю в процесі соціалізації. Соціалізація індивіда полягає у здатності його включитись зі своїми матеріальними і духовними потребами в цілеспрямовану діяльність суб’єктів різних соціальних інституцій шляхом інтеріоризації системи соціальних настанов. Соціалізація людини продовжується все життя.

Підсумок

1. Системний підхід відіграє методологічну роль щодо інтеграції численних парадигм про сутність особистості в єдину теорію особистості.

2. Системний аналіз особистості підказує зв’язати з особистістю лише набуті соціогенні властивості і не зв’язувати з нею природжені властивості.

3. Системний підхід дозволив виокремити інваріантні для всіх соціальних суб’єктів регулятивний і детерміністський параметри і після адаптації до особистості визначити, відповідно, біо-, психо- і соціогенну потреби та соціальну настанову як основні в переліку параметрів особистості.

4. Системне представлення особистості в формі трьохрівневого конструкту дозволило описати (макропідхід) і пояснити (мікропідхід) дію соціогенних параметрів особистості за допомогою механізму когнітивного дисонансу.

5. Показано, що всі набуті соціогенні параметри є латентними і спостерігати їх можна лише як прояви у вербальній і дієвій формах.

Цей перелік особливостей регулятивно-детерміністської парадигми теорії особистості можна продовжити й доповнити, зокрема, ідеями інших парадигм, якщо в них, як то передбачає наша парадигма за визначенням, не змішані природжені і набуті властивості.

Література:

1. Фрейджер Р., Фейдимен Дж. Личность: теории, эксперименты, упражнения. – СПб. - М., 2001.

2. Холл К. С., Линдсей Г. Теории личности. – М., 1997.

3. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – Санкт-Петербург, 1997.

4. Мадди С. Теории личности. – СПб., 2002.

5. Первин Л., Джон О. Психология личности: теория и исследования. – М., 2000.

6. Шихирев П. Н. Современная социальная психология. – М., 2000.

7. Перспективы социальной психологии. – М., 2001.

8. Циба В. Т. Соціологія особистості: системний підхід. – Київ, 2000.

9. Циба В. Т. Параметри особистості // Соціальна психологія. – 2005. – №3. – С. 3 - 7.

10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб, 2000.

11. Крутецкий В. А. Психология. – М., 1986.

www.politik.org.ua