У цьому контексті варто розглянути особливості соціальної поведінки в часі і просторі. Дослідники зафіксували, що різні типи соціальної поведінки в суспільстві – відвідування футболу, молитви, зборів тощо – зазвичай відбувається в певному місці і в певному часі. За умов, коли поведінка не відповідає обстановці, її розглядають як прояв божевілля, зла чи порушення загальновизнаних для даної ситуації стандартів. Така поведінка зазвичай ігнорується, а порушників можуть відправити в інше місце. Для прикладу, якщо дозволяється кричати, сміятися, виявляти інші бурхливі емоції під час перегляду спортивних ігор, то у церкві голосна розмова, сміх чи плескання в долоні неприпустимі.

В кожній конкретній обстановці можуть порушуватися такі типи норм і очікувань: людина може поводитися недоречно стосовно інших людей (голосно розмовляти в бібліотеці); людина порушує середовище життєдіяльності (розмальовує будинки); самі умови середовища можуть підривати мету своєї обстановки (брак фізичного доступу до бібліотеки людей в інвалідних візках).

Доведено, що люди в містах і селах по-різному реагують на надання допомоги знайомим і незнайомим. Йдеться про анонімність контактів і характер взаємовідносин. При повній анонімності людина звільняється від формальних соціальних зв’язків, але у неї може виникнути відчуття відчуження, самотності. Навпаки, за умов близького знайомства з’являється відчуття захищеності, формуються приятельські відносини, які, у свою чергу, можуть створити атмосферу боязні того, що за людиною постійно спостерігають знайомі люди.

Американський психолог Ф. Зімбардо (1969 р.) провів експеримент для перевірки припущення про те, що соціальна анонімність і знеособленість у великих містах сприяє інтенсивнішим проявам вандалізму у порівнянні з містечками [5, c. 293; див. також 3]. Сутність експерименту: одну стару машину залишили на 64 години біля Нью-Йоркського університету, а іншу – біля Стенфордського університету (містечко Пало-Альто). З машин було знято номерні знаки, а капоти піднято. До цього вдалися, щоб привернути увагу потенційних вандалів. Результати експерименту зводяться до такого: в Нью-Йорку протягом перших 24 годин з машини було знято всі частини, які тільки можна було відкрутити, а до кінця третьої доби від неї лишилася купа брухту (при цьому більшу частину руйнувань здійснили добре вдягнені дорослі серед білого дня і в присутності свідків); в Пало-Альто ж до машини ніхто навіть не доторкнувся.

Висновки

Загалом нехтування ситуаційним контекстом середовища, зокрема урбаністичного, може призвести до непорозумінь і конфліктів у взаємовідносинах, до неправильного тлумачення поведінки людей. Середовище, в якому людина живе і працює, може бути джерелом задоволення і водночас тривалих страждань. Місце проживання є важливим як для окремої особи, так і для великих груп людей, оскільки воно пов’язане з їх біографіями, смислом життя, життєвими стратегіями і сукупними історіями. Урбаністичне середовище має соціальний смисл: воно створює контекст соціальної діяльності; його оцінює велика кількість людей; воно є засобом індивідуальної і соціальної ідентифікації; є середовищем, де формуються нові норми і цінності, стандарти поведінки, масові явища і масова культура.

Література:

1. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб.: Прайм-еврознак, 2002. – С. 378 – 384.

2. Гришина Н. В. Психология ситуаций как область психологических исследований // Социальная психология – ХХІ век. – Ярославль: Международная Академия Психологических наук, 1999. – Т. 1. – С. 156 – 158.

3. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – СПб.: Питер, 2000. – 448 с.

4. Майерс Д. Социальная психология / Перевод с англ. – СПб.: Питер, 1996. – С. 601 – 609.

5. Милграм С. Опыт городской жизни: психологическое исследование // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Издательство „Питер”, 2000. – С. 283 – 295.

6. Перспективы социальной психологии / Перевод с англ. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – С. 411 – 416.

7. www.politik.org.ua