Загалом, у німецькій класичній філософії було вироблено погляд на культуру як на такий процес, що є множинним у своїй основі, отже, має значну кількість форм, типів, різновидів. Гумбольд і його школа продовжили цю лінію, заклавши основи історико-порівняльних досліджень культури. Особлива увага приділяється конкретному історичному аналізу звичаїв і традицій, що призвело до виникнення культурної антропології та етнографії. Англійський антрополог і етнолог Тейлор залишив цікаві описи різних культурних систем. Американський етнолог Кребер уперше запропонував поняття “культурного взірця”, який є основою певної культурної системи. У кінці XIX – на початку XX ст. неокантіанці стали розглядати культуру як певну систему цінностей, символів та ідей, які функціонують у соціальній організації і сприяють впорядкуванню суспільства.

Марксизм одним з перших звернув увагу на виробництво та обмін, у т. ч. і на культуротворчий процес. Культура розглядається тут як творче продукування багатства: його зречевлених форм і багатства людських взаємин до природи, до іншої людини, до самої себе. Виробництво культури тлумачиться разом з тим і як творення самої людини, як своєрідний перехід від природного до людського, що конкретно уособлюється в кожній окремій людині. Основою культури, на думку прибічників марксизму, є матеріальне виробництво, яке універсалізується в історичному процесі. Тому культура заздалегідь не має визначеної форми, критерію чи масштабу. Але за капіталізму все, що вироблено людиною, набуває товарного вигляду і проходить через систему ринкових стосунків. Вважається, що це перекриває людині доступ до власної, потенційно універсальної сутності. Шляхом подолання цієї суперечності є знищення капіталістичного товарного виробництва, ринку, грошових стосунків, приватної власності, відчуженої праці, репресивної класової держави.

Засновник психоаналізу Фрейд визначав культуру як систему репресивних заходів з боку суспільства по обмеженню сексуальної імпульсивності індивіда. Культура – це тотальність дій і організацій, які повинні віддалити людей від свого вихідного тваринного стану. Культура, на його думку переслідує дві мети:

1) захист людини від негативних дій природи, в т. ч. і власної;

2) регламентація поведінки у відповідності з соціальними вимогами, обмеження природних, неконтрольованих імпульсів.

Культура, таким чином, вважається, за Фрейдом, способом переходу людини від натури до власне культури. Такий перехід здійснюється у двох відношеннях: для всього суспільства в цілому і кожної людини зокрема. Отже, культура є одночасно соціалізацією і суспільства, і індивіда. А техніка, елемент культури, розглядається як посередник між людиною і природою, який віддаляє її від зовнішньої і внутрішньої природи. Простіше кажучи, техніка сприяє втечі людини від природи. Тому вона замінює дійсний (природний) спосіб і сенс людської діяльності на штучний: замість справжнього життя вчить мистецтву жити, замість страждань орієнтує на щастя, а щастя тлумачить як суму зручностей існування. Технічно орієнтована культура перестає бути сама собою, вона стає цивілізацією, яка не терпить індивідуальності, оригінальності, самобутності, сексуальності, справжніх почуттів, дійсної насолоди, істинної свободи (замість вільного самоствердження пропонує дії за правилами). Революція, в цьому контексті, є такий культурний переворот, який повертає людину до самої себе як вільної, незалежної, природної істоти.

Соціологія розглядає проблеми культури під впливом цілого ряду чинників. Зокрема, з філософії прийшли в соціологію глобалістські, універсалістські концепції. Деякі з них є досить цікавими і логічно впорядкованими. Вони можуть бути джерелом соціологгічних роздумів, тверджень і висновків, але лише за умови, що загальні теоретичні постулати утримують можливість емпіричної чи експериментальної верифікації. Соціальна психологія виявила, що культура має зречевлені форми колективної свідомості (ідеології і психології). Отже, вона містить ціннісні орієнтації, колективні установки, уявлення про природний і соціальний світ. Вони є загальним кодом, матрицею поведінки для певної людської спільноти. Дослідження культури в цьому відношенні стосується перш за все чинників колективної поведінки. А це і є метою соціологічного аналізу. 
Близьким до попереднього є тлумачення культури істориками і філософами неокантіанської орієнтації. Вони вбачають у культурі специфічну систему цінностей та ідей, які на основі примусового тиску спричиняють вплив на людську поведінку. Отже, відіграють певну роль у соціальній організації життя. Таке розуміння культури поділяється Е. Дюркгеймом (соціальний факт він розглядає насамперед як зречевлену колективну свідомість), прибічниками інтеракціоналізму (конвенційні символи і соціальні ролі – це моделі групової психіки), структурними функціоналістами (у них взагалі всі елементи соціальної системи – норми, статус і роль, соціальний контроль є модифікацією культурних орієнтацій). Функціоналістичний підхід у соціології, який бере початок від англійських культур антропологів і етнологів Малиновського і Радкліфф-Брауна, тлумачить культуру як механізм утворення і продовження в часі соціальної організації. Остання функціонує як система соціальних структур – стійких, продовжених у просторі та часі соціальних утворень. Вони водночас є продуктом минулої соціальної взаємодії і передумовою для наступної. Культура тлумачиться тут як закон (система правил і дій) утворення і відтворення стійких форм соціальної взаємодії. Функції культури полягають у взаємному співвідношенні та ієрархічному впорядкуванні елементів соціальної системи.

Мабуть, останнє визначення, завдяки його певній ціннісній нейтральності та загальності, можна обрати за попереднє робоче соціологічне розуміння культури. Вона (культура) насправді спричиняє утворення і відтворення стійких форм соціальної взаємодії. Як така, культура містить у собі не лише предметні наслідки людської діяльності (машини, механізми, технічні споруди, засоби комунікації та зв’язку, зречевлені твори мистецтва, об’єктивовані норми моралі і права), але й суб’єктивні людські здібності і здобутки (знання, вміння, навички, інтелектуальні ресурси, оцінки і спілкування та