№20 2000 р. 1. Санітарно-гігієнічні правила і норми організації навчання.

2. Формування у дітей 6 років готовності до навчання.

№21 2000 р. 1. Виявлення педагогічних умов підвищення ефективності виховання культури здоров’я.

№22 2000 р. 1. Сімейні традиції у вихованні молодших школярів.

2. Народні ігри.

№23 2000 р. Лекторій для батьків.

1. Здоров’я дитини – багатство родини.

2. Дитина йде до школи: режим, харчування та відпочинок.

3. Психологічний захист молодшого школяра як одна з умов його здоров’я.

№25-28 2000 р. 1. Робота над задачами в 1 класі.

2. Методика роботи над складними задачами.

Висновок

Як і інші розумові здібності й уміння, пам’ять характеризується значними індивідуальними відмінностями. У деяких видах мнемічної діяльності їхній діапазон сягає співвідношення 1:15. Це означає: якщо показники найслабшого (щодо пам’яті) учня прийняти за одиницю, то мнемічну потужність найсильнішого треба оцінити в 15 одиниці.

Головною причиною невміння покращувати пам’ять є відсутність інформації щодо засобів досягнути цієї мети. А дехто вважає, що пам’ять, - здібність природжена і, отже, удосконаленню не піддаються.

Мнемічні здібності мають органічну основу, сприятливі органічні задатки прямо впливають на розвиток лише елементарних процесів – безпосереднє збереження і відтворення прийнятої інформації. А в навчальній та професійній діяльності вирішальну роль відіграють опосередковані мисленням процеси смислового запам’ятовування. І тут визначальними є спеціальні прийоми запам’ятовування та відтворення. І вони, звичайно, можуть весь час удосконалюватися через відповідні тренувальні вправи. Та і органічна основа пам’яті до певної міри піддається тренуванню.

Однак, як би наполегливо не здійснював учитель заходи компенсації та корекції індивідуальних недоліків, які мають місце в мнемічній діяльності окремих учнів, його зусилля неминуче виявляється малопродуктивним, якщо він не залучить собі на допомогу свідомість самих дітей. Тільки після того, як вони почнуть усвідомлювати, що розумова діяльність кожного – це цілий світ, який належить так само пізнати, як світ навколишній, і пізнати не просто заради цікавості, а щоб оволодіти ним, зробити свій розум досконалим і ефективним, - тільки за цієї умови вчитель зможе розраховувати на те, що його психофізична робота принесе щедрі і стійкі плоди. Отже, тільки педагогіка співробітництва зможе принести результат.

Література:

М.Гализо И. Домашенко. Атлас по психологи. – М.; 1980.

Ю.Орлов. Восхождение к индивидуальности. – М.; 1991.

Г. Костюк. Вікова психологія. – К.: 1976.

С.Коробко. Память учащихся нужно развивать.

Л.Выготский. Педагогическая психология. – М., 1991.

В.Шадриков. “Познавательные процессы и способности в обучении”. – М., 1990.

Л.Макселона. Психологія. – Л., 1998.

В.Критецький. Психологія. – К., 1978.

Р.Немов. Психология. – М., 1990.

В.Богословський. Общая психология. – М., 1981.

Л.Гримак. Резервы человеческой психики. – М., 1989.

О. Дусавицький. Розвиток особистості в навчальній діяльності. – К., 1996.

О.Дусавицький. Цілісний розвиток особистості дитини. Ж. “Директор школи”.