Як впливає наш погляд на життя на наше життя

Ваші думки – насіння, кинуте в

родючий грунт розуму.

Своєю сповіддю (автобіогра-фічна повість "Збіг складних обставин") Юрій Петрович Власов, відомий спортсмен і жур-наліст, ніби простягнув руку допо-моги всім, у кого похитнулася віра в себе, у свою здатність протисто-яти хворобам, недузі, життєвим невдачам.

Справді, ситуація в той час для Юрія Власова була критична. Найсильніша людина у світі і... раптом приречена на смерть. Лікарі не могли допомогти йому. І ось тут... він сам собі допомагає і стає знову здоровою та життє-радісною людиною. Що ж це за допомога? Позитивне мислення, самонавіювання, фізичні наванта-ження, загартовування й сила волі.

Публікуємо лише окремі фрагменти цього гімну життю та вірі у свої сили.

"...Людина спроможна ви-терпіти надзвичайне, якщо загар-тований її дух. Справді, спочатку хворіє дух, потім тіло! Ця проста думка мене приголомшила. Саме так — я засмічував діяльність ор-ганізму всім хламом переживань, непотрібних почуттів. Я повністю позбавляв себе радощів.

І ще я зрозумів дещо важливе — найважливіше, із чого в май-бутньому виросла ціла система поглядів і стала можливою їх ево-люція: тіло саме, як і дух, потребує керівництва.

...З пережитого я зробив цілком певний висновок: смерть збирає врожай там, де дух спить або хворіє.

...Дурниці, нібито людина не може втручатися в діяльність внутрішніх органів. Адже людина починає хворіти в більшості ви-падків під впливом певного ду-шевного стану, який стає доміну-ючим. Внаслідок цього неминуче виникає і ослаблення організму. Це означає присутність сильного зв'язку між духом і внутрішніми органами.

І якось уночі я зрозумів, що ліки та лікування безсилі. Нако-пичення важких переживань, слабка воля зробили мене рабом недугів.

Не існує безслідних думок. Усі думки впливають наші фізіологічні системи. Вони звужують або розширюють судини, затримують діяльність ор-ганів травлення, порушу-ють сон і врешті решт призводять до хвороби серця. Неможливо прослідкувати всю різноманіт-ність відповідних реакцій. Погані думки, горе, злість, роздра-тування, жах, скарги, сумнів, тур-бота — все це призводить до ос-лаблення організму, а протягом тривалого часу — вже до серйоз-них захворювань.

Потрібно виховувати себе, а точніше, перевиховувати, щоб не-щастя, горе, втома та біди не пе-ретворювалися в пригніченість, безпорадність, жах, а навпаки, розбивалися енергією опору. Потрібно, щоб єдиною відповіддю на такі почуття й випадки була поведінка, організована на подо-лання сумних і важких обставин. З цього моменту я почав вірити, що нема безвихідних ситуацій. Є кволість душі та нездатність пра-вильно організувати своє життя й поведінку. Будь-який складний збіг обставин повинен викликати одну реакцію: організацію про-тидії їм.

Життя — це величезний пода-рунок, не можна жити тьмяно, а я вже звик до постійних турбот, сумнівів, жахів. Як можна жити, ко-ли нема радощів у житті, коли не чекаєш з цікавістю кожного дня!? Як не захворіти, коли ти в постійних жахах то за своє здоров'я, то за якісь неприємні обста-вини. Дні в сумнівах, хворобах, жахах — це не життя. Воно втрачає привабливість, його заступають біди, турботи, і ми всі не живемо, а існуємо за звичкою. А все це визна-чає і відповідний стан наших внутрішніх органів, їх тонус, характер реакцій, здатність до опору негатив-ним факторам. Організм буксує, ча-дить, самозатравлюється і в резуль-таті ламається в багатьох ланках.

Справді, потрібно змінити го-ловне — ставлення до життя, погля-ди на біди, нещастя і взагалі на все. Коли я це зрозумів, мене охопила неймовірна радість. Знайшов! Це те, що я шукав! Тепер уже не має значення, чим я хворію. Цей опір універсальний. Він виведе мій ор-ганізм з глухого кута! З цього часу будь-яка біда, невдача — це об'єкти роботи й ніщо інше. Нема безвиході — вихід завжди існує!

... Я ставав усе менш чутливим до невдач. Чим більше ми реагуємо на невдачі, біди, болі, тим, отже, більше боїмося їх і повніше опи-няємося у владі жахів, які сильніше всіх отрут і хвороб знищують ор-ганізм. Я почав підрубувати цей зв'язок. Звільнився від жахів і сумнівів!

Під час усіх випробувань я до-держувався правил: подолати будь-які труднощі, дотримуватися про-грам оздоровлення, а організм сам виправить наші помилки, він навче-ний цьому природою. Вся пробле-ма в тому, що ми не віримо йому і не вміємо терпіти. Ми від усього майже без вагань відгороджуємося мікстурами, уколами, таблетками та скаргами на самопочуття — самі нічого не хочемо робити. Ми постійно вносимо в організм без-ладдя і цим ослаблюємо його. Але найголовніше — ми боїмося. Жах -могутній інстинкт. Все, що пов'язане з жахом, організм сприймає передовсім і запам'ятовує досить надійно. Так вживлюються погані думки, хворобливий стан руху, а до них уже пристосовуються відповідні функції організму - адже жах оберігає життя, інакше не можна! Організм поважає жах як свого вер-ховного вартового.

Я дав собі слово триматися в будь-якому випадку, навіть якщо весь світ стане переконувати мене, що я безнадійний. Доки сам не згоджуся, ніщо не зможе зламати мене — це генеральна настанова для роботи організму. Потрібно ли-ше слідкувати за складом мислен-ня, не засмічувати організм небез-печними і непотрібними команда-ми.

Я почав розуміти: головне — вірити. Потрібно непохитно вірити в правоту і цілющість того, що тво-риш. Ні на йоту не сумніватися в собі та в результатах роботи. Навіть невеличка фальш, іронія і сумнів можуть призвести до поразки. Ор-ганізм настроєний на кожен, найнезначніший рух думки, яка перетво-рюється в фізіологічні реакції,— це все