7 рівень - самовираження, самоактуалізації (потреба в реалізації своїх потенційних можливостей у росту як особистостіпотреба в самовираженні. "What a man can be he must ber" Що може, те і повинний робити.  Ми повинні робити те, що зможемо зробити, щоб процвітати.  Гарний актор робить усе, що він може. Важка праця дозволяє досягати багато чого, яка мета - така і робота).

Інші не погодилися з пірамідою Маслоу

Потреби не ввійшли в піраміду Маслоу:

відчуття власної значимості;

матеріальні;

влади (впливати на іних);

потреба досягнення успіху;

уникнення невдач;

впевненість у майбутньому;

любові;

релігійні потреби;

садистські і т.д.

3. Людські потреби та мотивація.

Знаючи головні потреби людини, можна легко впливати на поведінку людини, спонукати її на ті чи інші дії. Тому вивчення головних потреб людини так чи інакше може бути використано у цілях спонукання як окремих індивідуумів, так і спонукання до тих чи інших дій групи людей, великих колективів і навіть суспільства в цілому. 

Нагадаємо, що існують багато теорій спонукання людини. Одна з них (Мотивація й особистість по Маслоу В.І. - 1970) підрозділяє мотивацію людини в залежності від цілей на п'ять груп: фізіологічну, безпеки, соціальну, визнання і самовираження. 

Власне потреба — це завжди потреба в чомусь, що на психологічному рівні потреби опосередковані психічним відображенням, і притім подвійно. З одного боку, предмети, що відповідають потребам суб'єкта, виступають перед ним своїми об'єктивними сигнальними ознаками. З іншого боку — сигналізуються, почуттєво відбиваються суб'єктом і самі потреби стану, у найпростіших випадках — у результаті дії інтероцептивних подразників. При цьому найважливіша зміна, що характеризує перехід на психологічний рівень, складається у виникненні рухливих зв'язків потреб із предметами, що відповідають їм.

Справа в тім, що в самому потребовому стані суб'єкта предмет, що здатний задовольнити потребу, жорстко не записаний. До свого першого задоволення потреба «не знає» свого предмета, він ще повинний бути виявлений. Тільки в результаті такого виявлення потреба здобуває свою предметність, а сприйманий ( щопредставляється, мислимий) предмет — свою спонукальну і направляючу діяльність функції, тобто стає мотивом.

Подібне розуміння мотивів здається щонайменше однобічним, а потреби — зникаючими з психології. Але це не так. З психології зникають не потреби, а лише їхні абстракти — «голі», предметно не наповнені потребовим станом суб'єкта. Абстракти ці з'являються на сцену в результаті відокремлення потреб від предметної діяльності суб'єкта, у якій вони єдино знаходять свою психологічну конкретність.

Саме собою зрозуміло, що суб'єкт як індивід народжується наділеним потребами. Але, повторюю це ще раз, потреба як внутрішня сила може реалізуватися тільки в діяльності. Інакше кажучи, потреба спочатку виступає лише як умова, як передумова діяльності, але, як тільки суб'єкт починає діяти, негайно відбувається її трансформація, і потреба перестає бути тим, чим вона була віртуально, «у собі». Ніж далі йде розвиток діяльності, тим більше ця її передумова перетворюється в її результат.

Трансформація потреб чітко виступає вже на рівні еволюції тварин: у результаті зміни, що відбувається, і розширення кола предметів, що відповідають потребам, і способів їхнього задоволення розвиваються і самі потреби. Це відбувається тому, що потреби здатні конкретизуватися в потенційно дуже широкому діапазоні об'єктів, що і стають побудниками діяльності тварини, що додають їй визначену спрямованість. Наприклад, з появою в середовищі нових видів їжі і зникненні колишніх харчова потреба, продовжуючи задовольнятися, разом з тим усмоктує тепер у себе новий зміст, тобто стає іншою. Таким чином, розвиток потреб тварин відбувається шляхом розвитку їхньої діяльності стосовно усе більш розростаючому колі предметів; зрозуміло, що зміна конкретно-предметного змісту потреб приводить до зміни також і способів їхнього задоволення.

Звичайно, це загальне положення має потребу в багатьох застереженнях і поясненнях, особливо в зв'язку з питанням про так званих функціональні потреби. Але зараз мова йде не про це. Головне полягає у виділенні факту трансформації потреб через предмети в процес їхнього споживання. А це має ключове значення для розуміння природи потреб людини.

На відміну від розвитку потреб у тварин, що залежить від розширення кола споживаних ними природних предметів, потреби людини породжуються розвитком виробництва. Адже виробництво є безпосередньо також і споживання, що створює потреба. Інакше кажучи, споживання опосередковується потребою в предметі, його чи сприйняттям уявним його представленням. У цій відбитій своїй формі предмет і виступає в якості ідеального, що внутрішньо спонукує мотиву.

Однак у психології потреби найчастіше розглядаються у відволіканні від головного — від їхньої роздвоєності, що породжує, споживчого виробництва, що і веде до однобічного пояснення дій людей безпосередньо з їхніх потреб. При це іноді спираються на висловлення Енгельса, витягнуте з загального контексту його фрагмента, присвяченого саме ролі праці у формуванні людини, у тому числі, зрозуміло, також і його потреб. Марксистське розуміння далеке від того, щоб вбачати в потребах вихідний і головний пункт. От що пише в цьому зв'язку Маркс: «ЯК нестаток, як потребу, споживання саме є внутрішній момент продуктивної діяльності. Але остання є вихідний пункт реалізації, а тому і її пануючий момент — акт, у який знову перетворюється весь процес. Індивід робить предмет і через його споживання повертається знову до самого себе...».

Отже, перед нами дві принципові схеми, що виражають зв'язок між потребою і діяльністю. Перша відтворює ту ідею, що вихідним пунктом є потреба і тому процес у цілому виражається циклом: потреба-> діяльність -> потреба. У ній, як відзначає Л.Сев, реалізується «матеріалізм потреб», що відповідає домарксистському уявленню про сферу споживання як основний. Інша, конфронтуюча їй