Реферат на тему:

Психотерапія через розвиток в сім`ях, де діти мають потребу в допомозі.

Правда вартість творча - можливість розумного пізнання світу і можливість відрізнити добро від зла.

Як часто вона приймає роль такого інструменту. Правда або добро, приводять до реалізації цілей політичних, ідеологічних чи господарських. З другого боку загрозою для правди є загроза правди чисто об`єктивна, тобто немає однієї правди, правда може бути різною. Може бути “моя”, може бути “твоя”. Прийняття цього типу розуміння правди може привести до релитивізму (розхитування) норм моральності.

Іншою цінністю є надія. Вона впливає на перспективи життя, стверджує можливості, проектує майбутнє. Загроза надії проявляється в тому, що немає можливості планувати свого життя, невидно альтернатив можливості розв`язання проблеми і велика кількість людей втікає від себе, від своєї сім`ї, з своєї країни. Можлива інша втеча в алкоголь, в наркотики, в апатію, в цинізм.

Визначною вартістю цього стає доброта. Доброта породжує солідарність з іншими, і вона є розв`язанням протреби любити і бути любимим. Загроза для доброти бачеться в патології інтерперсональних стосунків. Бар`єри комунікації ведуть до вибору доброти, як доброти стосунків, чи важкості вибору між відкиданням певних поглядів чи приховуванням поглядів окремих людей. Не відокремлення певної ролі-посади від людини на справді є браком толерантності, що будить в цій людині ненависть і тотальну дезадаптацію.

Творчість є цінністю, яка стверджує цінніст приймати участь в культурі і виливаєть в аутоекспресію. Загрозу для творчості несе насадження орієнтацій гедонічних, коформіських чи біологічних. Брак іноваційності вдома, в школі, на роботі, запорука до приховування власної експресії так званої “золотої середини”. Іде домінування “мати” замість “бути”. Прагне пригнітити одна одну цінність котра становить свободу. Свобода будує і стверджує можливості автономних виборів і викликає таких дві загрози, загроза зовнішня і загроза внутрішня. Загроза зовнішня це є обмеження допомоги фізичної і психічної. Загрозою свободи внутрішньої є нездатність до прийняття позицій моральних. Тобто іншими словами дитина намагається щоб ми визнали його право бути собою. Його радикальну потрубу в автономії і свободі.

“Я не є тобою і ти ніколи не будеш мною те що нас може поєднувати є насправді тим, що нас різнить”. Як часто ми не досягаємо такого парадоксу. Криза вартості є на справді криза самості.

І ми задаємо собі питання що вибрати тожсамість і радикальну самотність чи роз`днання з батьками і внутрішній кофлікт. Тобто, бути самим собою чи бути образом вихованим і відчеканеним іншими. Що є важливішшим ? Конформізм, затирання власного “Я”, чи виховування власної толерантності до свободи, бунту, дезапробації сталих норм. Цей шизофренічний образ світу, котрий замикається в хворобах, самотності, іншості і він переплітається з надією, з потребою бути з оточуючими на рівних, мати рівні права з іншими, це є перебування між “Я”, “Ти”, і “Вони”.

Крокуючи по стежках двох світів: власного і суспільного ми помічаємо, що та подорож спирається на терпіння і кризи. Але разом з тим терпіння як і криза можуть бути нашим розвитком. Зобразити це можна через символ трьох криз.

Велику увагу викликає образ Христа, котрий терпить за людей за цілий світ , за гріхи інших. Це трансцидентальне терпіння має зміст в тому щоб покращити змінити, очистити інших.

Для прикладу коли ми візьмемо сім`ю де є неповносправна дитина то цей вид терпіння є в такій сім`ї, чи в сім`ї де один з членів має невиліковну хворобу, дисфункцію рецепторів. Цей вид терпіння є свідомим відкупленням гріху яке несуть на собі родичі та батьки, за свою дитину. Це терпіння збагачує і ушляхетнює особу яка терпить.

Цілі терпіння можна окреслити в конкретній людині, як терпіння “доброго Лотра” яке виростоє з власного розуміння провини і відповідальності. Терпіння є відживленням, вдосконаленням, зміною себе. Це є біль, яка будує і дозволяє знайти вирішення.

Але є терпіння третє - “злого Лотра”, котрий терпить і блюзнює. Це є приклад терпіння непотрібного котре нікому і нічому не служить. Терпіння без сенсу, котре нічого не корегує нічого не покращує, а ні не змінює, ні світу, ні людини. Це терпіння схоже до болю зуба, з котрим нічого не роблять, і доки не виберуть чи лікувати його чи вирвати це буде терпіння лотра.

В нашому житті ми зустрічаємо всі три види терпіння. Терапії сім`ї вимагає застосування терпіння з репертуару емоцій. Терпіння не можна відкинути, але можна змінити його функції з аутодеструктивних на розвиваючі. В схожий спосіб можна трактувати кризу, часто вона є вивільненням перешкоди, позбування перепон, які виникають з розвитком єдності. За Еріксоном розвиток людини накреслює стадії від немовляти (домінування ролі бути собою), дитинства (антисепація ролі від спільності), шкільного віку (ідентифікація завдань), молодість (вік конформізму і бунту), до дорослості (вік самотності або спільності). Кожна стадія життєвого циклу імплікує-вносить кризу, яка виникає з радикальної зміни перспективи бачення. Ця криза не є катастрофою, це є лише пункти повертання. Перемагання кризи - вихід з неї є можливим лише з позиції внутрішньої. Подорож по дорозі життя може дати нам багатство досвіду, та реакцій, які ми потребуємо. Пермога кризи породжує в нас вивільнення гнучкості, творчості, підкреслює унікальність нашої єдності. Казіміж Дябровскі в своїх терапевтичних тезах підкреслює :”хто знає для чого жити, того хвилює як жити”. Можна це показати на прикладі фільму “Кістка”. Кожен з нас має