Онасіс розлучився зі своєю дружиною, а Марія покинула чо-ловіка. Почалася ідилія, яка тривала дев'яті» років, але так і не за-

вершилася весіллям. Менегіні мав слушність - Каллас співала дуже рідко і тільки тоді, коли це не заважало планам Онасіса. Усе рідше вона на сцені й частіше разом з Онасісом у нічних клубах. Єдине, чого вона хотіла - це бути дружиною Онасіса і його коханкою, йому ж подобалася роль покровителя великої артистки. А з Марією він поводиться грубо, нахабно, зухвало. Чим більше потурала йому актриса, тим дужче зухвалішав Онасіс. У сорок три роки вона завагітніла. Марія дуже хотіла родити, розуміючи, що цс останній у її житті шанс стати матір'ю, але Онасіс пригрозив, що коли вона не перерве вагітності, то він від неї відійде. Марія поступилася.

Але найтяжчі випробовування Марії Каллас були попереду. Онасіса вабила жінка, яка дужче, ніж Каллас тішила його амбіції— прекрасна вдова президента США. Він повторив старий трюк із золотим браслетом і невдовзі одружився з Жаклін Ксннеді. Та незабаром Онасіс з'явився в паризькій квартирі Каллас. Вони були разом чотири дні. Після його від'їзду Марія наковталася снотворного. Її врятували. Ще кілька разів вони зустрічалися з Онасісом, навіть тоді, коли вона жила з тенором Джузеппе ді Стесано. Шанувальники таланту Каллас з відчаєм спостерігали за повільною агонією її як співачки й артистки. Деяке задоволення вона мала тільки від невдалого шлюбу Онасіса з Жакліп Кеннеді. «Справжнього чоловіка» доля покарала за зраду. Але Марія й далі його кохала. Вона переїхала до Парижа, все рідше з'являлась у товаристві, відмовлялася брати участь в офіційних прнйняттях. Слухала власний голос, записаний на платівках, часто у спогадах поверталася до тих чудових днів, коли весь світ захоплювався її мистецтвом.

У 1975 році Онасіс помер, і Марія сказала: «Тепер я вдова». Вона пережила його лише на два роки. Її прах розвіяли над Егсйським морем. Так заповіла примадонна століття.

Наше здоров'я - привілей такий же тимчасовий, як і молодість. Інколи надто пізно починаємо переглядати стосунки з близькими

людьми. Сьогодні ми здорові й кохані. Що буде з коханням, якщо завтра набудемо нового статусу - «хворого?»

Інколи жінки скаржаться на лінощі своїх чоловіків. Жодному почуттю так легко не віддаємося, до того ж природно, вільно і невимушене, як лінощам. Достатньо тільки подумати про них, як лінощі непомітно підкрадаються, обволікуючи солодкою зне-могою, насолодою і млістю. Є лінюхи, які все своє життя залишаються в щасливому невіданні про цю свою рису характеру. Бездіяльність не обтяжує їх, піднятися з улюбленого дивана може змусити хіба що землетрус. Виправдання, яке ми знаходимо для власних лінощів, як правило, пов'язане зі здоров'ям. Але інколи лінощі набирають таких масштабів, що буває важко визначити, чим вони є – наслідком чи причиною недуги. Психологи вважають, що деяким людям за певних обставин потрібні періоди повної бездіяльності, не захмареної турботами про хліб насущний ні тривогою про завтрашній день. Інколи такий стан стає свого роду терапією. Важливо тільки не перевищити розумно допустимої дози.

Статистика свідчить, що чоловіки і жінки лінуються приблиз-но однаково. Тільки у чоловіків лінощі, як правило, виявляються в тому, що стосується домашніх справ, а представниці прекрасної статі віддаються цій ваді у службовий час. Шкоди і збитків суспільства від лінивих жінок, напевно, ніхто не підраховував. А ось через лінощі у сім'ї виникають різні сварки, суперечки і незадоволення, що потім переходять у глибокі сімейні негаразди. Лінощами людина рятується від того, що їй не до душі, що вириває її зі стану душевного комфорту. Суспільство інколи навіть користало з чоловічих лінощів. Уперте небажання брати участь у господарських справах вилилося в тс, що чоловіки зайнялися винахідництвом під солідним приводом «полегшити життя коханій дружині». Пральна машина, м'ясорубка, пилосос, овочерізка... Автори всієї домашньої автоматики - теж із числа талановитих ледарів-чоловіків. Тож лінощі -це тільки маленька слабкість, яка має епізодичний характер.

Чоловіки живуть по годинах і мислять, в основному, в межах коротких проміжків часу. Жінкам ближчий місячний цикл, за яким вони планують свою поведінку і навіть розвиток стосунків з чоловіками. Про це потурбувалася фізіологія. В коханні ніколи не може все відбуватися гладко. Не можна уникнути хвилювань і страждань, підводних рифів, страхів, побоювань і нервових зривів. Мудра французька приказка каже, що жінка може з нічого зробити три речі: зачіску, салат й істерику. Салат - це смачно, зачіска гарно. А істерика?

Чим розумніша людина, тим більше зусиль вона докладає, щоб приборкати свою злість. Будь-яку істерику можна чимсь ком-пенсувати. Фізична праця, професія вимагають постійного пере-бування у центрі уваги. Ними можна замінити істерику. Правда, тут важливо реально оцінити власні можливості.

А ревнощі? Нерідко можна почути: «Ти моя (мій) і тільки моя (мій)». В кращу пору стосунків між чоловіком і дружиною рев-нощі – це справді ознака любові. Слова: «Де ти була?» означають, що ревнощі набирають власницького характеру. І нарешті: «Я тебе вб'ю!» Ревнивець «виходить з берегів» - ним, єдиним і