і живуть поруч, але дуже мало знають одне про одного, дуже погано одне одного розуміють. Якщо себе цінувати недуже високо, то чийсь життєвий успіх обов'язково сприймається як підтвердження власної неспроможності. Опріч того, один із поширених соціальних нормативів полягає в тому, що цінність людини визначається наявністю власності, яку вона має: чим більше власності, тим більша значущість особистості. Тож коли людина заздрить гараздам інших людей, то за цим приховується гостра потреба самоствердження, бажання захиститися. Заздрісники завжди мають менше того, на що претендують. Заздрісник не може ефективно творити й досягати вагомих результатів. Ефективно працювати - це працювати творчо. А заздрісна людина ніколи не може бути творцем. Коли вона заздрить щастю, то заздрить результатові й тільки на ньому акцентує свою увагу. Чи бачив хтось, щоб заздрили важкій праці? Або безсонним ночам? Ні, ніхто не заздрить зусиллям, а тільки нагородам. Для творчої людини - вагомий результат природний і навіть малоцікавий. Основне для неї - процес. Він її поглинає, ним вона насолоджується, він її манить. Творцеві важливо зрозуміти, як досягнуто результату. А коли одержані перші плоди, трішки відпочити, розслабитись з друзями, скерувати і зосередити всю увагу на нові завдання. А заздрісник людина всю творчу й активну енергію перево дить у злобу. Він дуже швидко старіє. Людина надійно захищена від заздрощів тільки тоді, коли здатна насолоджуватися самим перебігом життя, кожною його миттю. Таким людям заздрять. Не грошам, не владі, не науковому відкриттю, а щастю, легкості, життєвості. Чому заздрять кіноакторам? Бо вважають, що вони живуть яскраво, цікаво, повноцінно. У масовій свідомості – це лідери життя, творчі особистості, які реалізували себе.
Скаржаться, що чоловік не той, жінка не та, діти не ті. А на- справді скаржаться на те, що втратили радість буття, не мають контакту зі самим собою. Відчувають, що справжнє життя десь там, у інших, а в них немає.
Проблеми у всіх різні. А саме бажання порівнювати виникає тоді, коли людина відчуває велику різницю між тим, яким вона хотіла б бачити своє життя, і тим, що вона має. Приміром: я ніколи так гарно не виглядатиму, бо не маю вишуканого одягу, косметики, тренажера, не маю часу і сил, щоб ходити в басейн. Таким чином, джерело трансформації людина шукає ззовні, а не в собі, коли сама ідея порівнювати перестає існувати, втрачає зміст. Коли людина порівнює себе з іншою, на це порівняння вона витрачає всю свою психічну енергію, а сама замість іти вперед, навіть не залишається на місці, а котиться назад.
Приміром, жінка погано живе зі своїм чоловіком. Між ними провалля, стосунки їхні мовчазні, холодні. Ця жінка заздрить своїй сестрі, в якої чудова сім'я, але вона тішить себе думкою, що чоловік її - не п'яниця, як у її сусідки. І все-таки вона відважилася розлучитися з ним. Цей крок вимагає від жінки самостійного ви- рішення дуже багатьох проблем, пов'язаних з дітьми, з житлом, улаштуванням на роботу, посиленим доглядом за своєю зовніш- ністю. Змінюючи своє життя, вона змінюється сама і щодня відкриває в собі нові можливості й сили, цілком по-іншому бачить й оцінює себе. Їй важко, але чи буде вона порівнювати себе з кимось іншим? Вона тільки тепер відчула, що живе, і гостро відчуває кожен момент свого буття, концентрує сили, реалізує бажання, довіряє своєму життєвому потенціалові.
Може, в цей час жінка стає амбіційного. Амбіція - це дома- гання, прагнення одержати те, чого хочеш, досягти реалізації своїх планів. Починати ж завжди треба з грандіозної амбіції – прожитии максимально чудове життя, на яке здатний, проявити себе щонайповніше. Щодня ця велика амбіція набирає різного конкретного змісту. Без здорових амбіцій життя стає прісним, сірим та нудним. І не варто соромитися заявляти про це. Якщо людина посправжньому цінує і поважає себе, то їй байдуже, що інші її не відзначили чи не зрозуміли. Чому взагалі хтось має мене оцінювати і чому я повинен орієнтуватися на чиїсь оцінки і ними дорожити? Бо це завжди пов'язане з відчуттям, що нас недолюбили, не визнали, не захоплювалися нами.
Людина хоче всім подобатися, прагне, аби всі її заохочува- ли. У житті так не буває. Тому її весь час турбують неспокій, не-впевненість, підозра, ревнощі й заздрість. Вона постійно пережи-ває, що про неї не думатимуть так добре, як вона того бажає, хоч те, як до нас ставляться інші, зовсім не стосується вашого щастя.
Тому треба викорінювати в собі шанолюбство і без самоприни- ження чітко намагатися усвідомити, наскільки я роблю менше і гірше, ніж можу. Коли людина йде шляхом трансформації, то їй нема чого плакати над собою. Вона вірить у себе.
Страждання бувають різні. Часто люди самі собі вигадують привід для переживань, а потім не хочуть з ними розлучатися. Коли людина жаліє себе або комусь заздрить, вона мучиться, збільшує вантаж своїх негативних емоцій. Але можна жаль до себе чи заздрість трансформувати в активне, творче, цілеспрямоване переживання. Від жалості до себе та заздрощів настає депресія, людина слабне і внаслідок астенії думка про тс, що життя не вдалося, стає панівною, а жаль до себе ще дужчає. І виходить замкнене коло.
Коли відбувається щось незрозуміле, французи кажуть: «Шу- кайте жінку! Це, мабуть, її витівки». Те ж саме інколи кажуть і про чоловіків. Але