інші рефлекторні явища (облизування собаки тощо). Умовним подразником може стати яка-небудь детальна властивість зовнішнього агента (наприклад певна інтенсивність світла лампочки або висота тону дзвоника). На неї можна утворити умовний рефлекс, якщо піддослідна ісго-та здатна відрізнити цей подразник від інших близьких подраз-ників. Умовним подразником може стати послаблення сили діяння подразника, що відбувається з певною швидкістю, припинен-ня його дії, зникнення. В кабіні, куди вводиться собака, чутно, наприклад, цокання метронома. Експериментатор його перери-ває і підгодовує собаку. Після певної кількості таких спроб пе-рерва в роботі метронома викликає слиновиділення у собаки. Подразник може мати і комплексний характер (наприклад пев-ний предмет, обличчя людини, її вигляд і т. д.).
Умовним подразником стає не тільки наявний агент, а й за-лишок його дії в нервовій системі після їі припинення, тобто слід його в центральній нервовій системі. Такі умовні рефлекси називають слідовими рефлексами. Вони бувають короткими (утвореними на свіжих слідах, через одну або кілька секунд після припинення дії агента) і довгими, пізніми (утвореними через хвилину і більше після припинення дії умовного подразника пе-ред приєднанням безумовного). Умовним агентом може стати час. Якщо, наприклад, собаку підгодовувати в станку кожної півгодини, то після певної кількості таких підгодовувань рівно через 30 хв., іноді з запізненням на одну-дві хвилини, у нього починається слиновиділення, він тягнеться до місця кормушки.
Експериментальне доведено наявність умовних рефлексів з внутрішніх органів. Якщо сполучати певні зовнішні впливи на організм з подразненням внутрішніх органів (шлунка, нирок, кишок і т. д.), то після певної кількості сполучень такі впливи починають самі викликати зміни в діяльності тих органів (К. М. Биков).
Умовними агентами можуть стати і зміни в стані внутрішніх органів тварини. Отже, незліченні коливання як зовнішнього, так і внутрішнього середовища організму, відображаючись кожне у певних станах нервових клітин кори великих півкуль, можуть стати окремими умовними подразниками (Павлов). Кожен стан кори може стати умовним подразником.
Аналогічні явища мають місце не тільки в слинних, а й в ін-ших секреторних і рухових реакціях організму. Рефлекторні акти сльозотечі, блювоти, захисні та інші рухи можуть набувати і набувають умовного характеру. Відомо, що сльозотеча, яка за своїм походженням є безумовнорефлекторним явищем, виникає у нас під впливом цілого ряду агентів, що збуджують певні емоції.
Показовим щодо цього є також факт умовнорефлекторної блювоти. Со-баці вводили під шкіру морфій. Дія його викликала у собаки нудотний акт, сильне слиновиділення, блювоту і потім сон. Помічено було, що через 5—6 днів регулярного впорскування морфію одні тільки приготування до цієї процедури і сама обстановка їі викликали у собаки ті ж рефлекторні явища, що і впорскнутий морфій. Отже, тут блювотний акт викликався не дією морфію на блювотний центр у довгастому мозку, а дією зовнішніх агентів на кору великих півкуль, які перед цим збігалися в часі з дією морфію. Тепер досить було з'явитися експериментатору, як у собаки починалася блювота. Якщо цьо-го виявлялося мало, то досить було йому вийняти коробочку із шприцом, постригти місце на шкірі, потерти спиртом і впорскнути воду. Чим більше було впорскувано морфію, тим менше вимагалось цих підготовчих прийомів, щоб викликати у собаки умовний блювотний акт і зв'язані з ним інші явища (В. Крилов).
Поширення і звуження зіниць очей викликається різною кіль-кістю світла, що діє на очі (зіничний рефлекс). Експерименталь-не доведено, що цей ефект можна одержувати також внаслідок дії умовного подразника (наприклад словесного наказу «поши-рюйся» і «звужуйся») після певної кількості сполучень його з безумовним подразником.
Особливо легко утворюються рухові умовні рефлекси. Голов-на реактивна зовнішня діяльність організму — це робота ске-летної мускулатури. Ділянки великих півкуль, що керують нею, вступають у зв'язки з найрізноманітнішими слуховими, зорови-ми, механічними та іншими агентами, що відбиваються в корі. Умовним подразником при цьому можуть ставати і зміни в са-мих рухових органах, їх положенні тощо, а також зміни в стані внутрішніх органів. Не тільки в лабораторній обстановці, а й у щоденному житті є багато фактів, які стверджують це. Собаці, наприклад, піднімають лапу, кажуть при цьому «лапу» і дають потім шматок їжі. Після декількох повторень цієї процедури со-бака сам подає лапу при цьому словесному подразникові або й без нього, коли перебуває в харчовому збудженні.
Умовні рефлекси бувають позитивні і негативні (гальмівні). Таким, зокрема, бувають рухові рефлекси. Коли діють сприят-ливі зовнішні агенти, тварина через свої рухи намагається їх наблизити, вступити з ними в контакт, оволодіти ними (позитив-ний рефлекс). Коли ж певний агент загрожує організму твари-ни, вона затримує ці рухи, намагається уникнути його впливу (негативний рефлекс).
Умовні рефлекси утворюються на основі не тільки безумов-них, а й раніше утворених умовних рефлексів. Якщо, наприклад, ми утворили в собаки умовний слинний рефлекс на звуки метро-нома, то ми можемо, сполучаючи з ним який-небудь новий бай-дужий подразник (світло лампочки) і не підкріплюючи його їжею, одержати слиновиділення на цей подразник. Такий ре-флекс називають умовним рефлексом другого порядку. Можна на основі цього рефлексу утворити умовний рефлекс третього по-рядку, хоч це вдається зробити не за всяких умов. У тварин ці рефлекси утворюються з великими труднощами. У них вони не-стійкі. У людини ж легко утворюється під впливом природного і суспільного середовища величезна кількість, цілі ланцюги і си-стеми умовних рефлексів вищих порядків, які мають місце в най-різноманітніших проявах її життєдіяльності, починаючи з реак-цій, безпосередньо зв'язаних з обміном речовин, і закінчуючи її трудовою діяльністю і