До другої групи належить кілька видів гальмування, які ви-роблюються за певних умов діяльності. До них належить опи-сане вище гальмування, що виявляється в згасанні непідкріплюваного умовного рефлексу (згасальне гальмування). Згасання умовних рефлексів відбувається з різною швидкістю залежно від ступеня його виробленості і від особливостей нервової системи. Воно є гальмівним процесом. Згаслий умовний рефлекс може через деякий час знову поновитися, що свідчить про те, що тут справді має місце гальмування утвореного тимчасового зв'язку, а не його розрив, руйнування.

Гальмування виникає тоді, коли ми один подразник (напри-клад звук дзвоника при 500 коливаннях на секунду) підкріплює-мо, а інші близькі подразники (наприклад звуки при 480, 520 коливаннях на секунду) не підкріплюємо безумовним подразни-ком. На підкріплюваний подразник слина у собаки виділяється, на непідкріплювані — ця реакція гальмується (диференціювальне гальмування). Воно необхідне для диференціації, спеціаліза-ції умовних рефлексів.

Внутрішнє гальмування виявляється також у явищах так зва-ного запізнення. Якщо умовний подразник підкріплювати їжею через кілька секунд, то слиновиділення теж розпочинається через кілька секунд після початку дії умовного подразника. Коли ж ми будемо поступово відтягувати час подачі безумовного по-дразника (їжі), то і слиновиділення буде відтягуватися в часі, запізнюватися, що свідчить про виникнення внутрішнього галь-мування. Запізнення умовного рефлексу є цікавий випадок спе-ціального пристосування, яке запобігає даремній витраті енер-гії, що мала б місце тоді, коли б умовний рефлекс відбувався передчасно. Про наявність у цьому випадку гальмування свід-чить і дрімотний стан, який настає у деяких тварин при знач-ному відсуванні безумовного подразника. Якщо в час запізнення умовного рефлексу впливати на піддослідну тварину яким-не-будь побічним подразником, можна усунути це запізнення. Сли-новиділення почнеться зразу ж після дії умовного подразника, тобто тут матиме місце гальмування попереднього гальмування, або зняття гальмування (розгальмовування). Є підстава всі ці види гальмування в їх фізико-хімічній основі вважати за один і той же процес, що виникає тільки за різних умов (Павлов).

Внутрішнє гальмування є коркове явище. Воно вироблюється 40 в корі великих півкуль головного мозку людини і тварин під впливом вимог середовища. Швидкість його вироблення зале-жить від об'єктивних умов, від ступеня розвитку нервової систе-ми і її індивідуальних особливостей, його вироблення являє собою серйозне нервове завдання, з яким по-різному, часто з труд-нощами, справляється та чи інша нервова система. Таке гальму-вання є не бездіяльний стан, а активна діяльність кори великих півкуль, що вимагає для свого здійснення достатньої працездат-ності. При зниженні її працездатності (наприклад при втомі організму, його захворюваннях тощо) слабнуть і процеси галь-мування. В результаті тренування вони викликаються легше, швидше, стають часто стійкішими і сильнішими за процеси збу-дження. Особливо яскраво це виявляється знову ж таки в ру-хових реакціях, які найбільше практикуються в житті. Ми по-стійно гальмуємо наші рухи під впливом суспільних вимог і, коли треба, робимо це зразу.

Із сказаного виходить, що процес гальмування має не менше значення в умовнорефлекторній діяльності організму, ніж процес збудження. Обидва ці процеси однаково необхідні, важливі для неї. Гальмуванням постійно корегується, вдосконалюється сигна-лізаційна діяльність, робиться більш відповідною до конкретних умов середовища. Обмежуючи процес збудження в корі, затри-муючи активізацію тих чи інших уже вироблених у ній зв'язків, гальмування є необхідною умовою розвитку аналізу і синтезу явищ навколишньої дійсності, правильного орієнтування в них, вироблення нових дій, умінь поводити себе відповідно до вимог суспільства.

Гальмування постійно виступає і як охоронець клітин кори великих півкуль, захищає їх від надмірного напруження діяль-ності при зустрічі з дуже сильними подразниками або при три-валому повторенні певних подразників і забезпечує необхідний їм відпочинок після щоденної роботи у вигляді сну. У переході коркових клітин від нормальної збудливості до повного гальму-вання спостерігається ряд фаз, які характеризуються зміною співвідношення між інтенсивністю рефлекторної відповіді і си-лою подразника, що викликає цю відповідь.

Збудження і гальмування є протилежними і водночас нероз-ривно пов'язаними процесами. Це справжня єдність протилеж-ностей у вищій нервовій діяльності організму, їх нерозривний зв'язок виразно виступає в тих особливостях їх руху, про які говорилось вище.

Збудження і гальмування взаємно впливають одно на одне (взаємна індукція цих процесів). Експериментально доведено (Фурсіков, Калмиков, Фролов і ін.), що збудження певної ділянки кори супроводиться зниженням збудливості, гальмуван-ням суміжних ділянок і, навпаки, виникнення гальмування в даній ділянці тягне за собою підвищення збудливості інших діля-нок кори [одночасна індукція). Збудливість кожної ділянки знижується після збудження і підвищується після гальмування (послідовна індукція).

Індукція нервових процесів буває позитивною і негативною. Позитивна індукція виявляється в посиленні умовного рефлексу після його гальмування. Негативна ж індукція полягає в по-слабленні умовного рефлексу після сильного збудження даної ділянки кори. Вона виявляється також у гальмуванні його яким-небудь стороннім подразником.

Індукційні відношення нервових процесів у корі створюються під впливом тих умов, що діють на організм. Ці відношення мають місце в роботі всіх поверхів центральної нервової систе-ми, від спинного мозку до кори великих півкуль. Особливої складності вони набувають в корі. Позитивна і негативна індук-ція дає себе знати як на безумовних, так і на умовних ре-флексах.

У дослідах над собаками було вироблене умовне слиновиділення на силь-ний електричний струм, що нормально викликає сильну захисну реакцію. Коли лапу собаки подразнювали цим струмом, він тягся до кормушки, у нього текла слина. Запис