учнями окремих частин матеріалу;
вжиттю раціональних заходів для ліквідації недоліків навчального процесу в роботі як учнів, так і вчителів.
Існують такі методи контролю навчання:
1.Спостереження за навчальною роботою учнів. Враховується увага, старанність, участь у доповненні, характер запитань учителю, систематичність виконання домашніх завдань тощо.
2.Усне опитування. Може бути індивідуальним і фронтальним.
За фронтального опитування учні відповідають з місця, доповнюють один одного.
3.Письмовий контроль: диктант, перекази, твори, відповіді на запитання, розв’язання задач, виконання вправ, графічних робіт (таблиць, схем, графіків), написання рефератів, доповідей тощо.
Цікава форма письмового контролю—рецензування письмових відповідей, творів, взаємоперевірка письмових робіт.
4.Комбіноване опитування (ущільнене), за якого вчитель одночасно запрошує для відповіді кількох учнів, один із яких відповідає усно, один-два готуються до відповіді біля дошки (робота за картками, складання плану відповіді), троє-четверо працюють за картками на місцях. З рештою учнів проводиться інший вид роботи або подібний до того, що біля дошки, але на іншому матеріалі.
5.Тестовий контроль.
6.Програмований контроль, під час якого використовуються перфокарти, сигнальні карти, посібники з друкованою основою, машини-контролери.
7.Практичний контроль, за якого виявляються вміння, навички і знання учнів під час практичної діяльності (проведення дослідів, експериментів; робота на верстатах, проведення ділових ігор тощо).
8.Самоконтроль. його значення полягає в тому, що він може стимулювати навчання, формувати критичність та автономність думки.
Формами самоконтролю можуть бути: авторецензування письмових творчих робіт, використання комп’ютерів, тестів, алгоритмів; взаємне оцінювання відповідей.
9.Іспити—спеціальні засоби здійснення підсумкової перевірки та оцінювання знань учнів; спосіб суспільного та державного контролю за роботою учнів, учителів, школи в цілому.