Тема: Предмет, методи, завдання загальної і медичної психології.
План
Поняття загальної психології, її предмет та структура. Основні історичні аспекти розвитку психології.
Предмет і основні завдання медичної психології.
Методи психологічного дослідження.
1. Психологія (від грец. „психі” – душа, „логос” – вчення – наука про душу).
Психологія – наука про факти, закономірності та механізми функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.
Предметом психології є „душа” або психіка.
Психологія – древня наука. Виникала в VІ-V ст. до н.е. в стародавньому світі (Індія, Китай, Єгипет, древня Греція, Рим, Вавілон). Початкові відомості про психічне життя базувалося на здогадках, інтуїції, власному життєвому досвіді шляхом міркувань та узагальнень.
В період Античності (ІV ст. до н.е.) Аристотель написав трактат „Про душу” – вважається першим науково-психологічним твором, де Аристотель розробив систему психологічних понять. Саме тому Аристотель офіційно вважається засновником психології.
Термін „психологія” був введений вченими Гокленіусом і Кассманом у 1590 році.
Як самостійна галузь науки психологія виникла в 1879 році – рік заснування в Лейпцигу (Німеччина) Вільгельмом Вундтом.
На сучасному етапі:
Душа – термін, яким позначають сукупність психічних явищ; це психічні прояви людини (мислення, пам'ять, увага і т.д.).
Тобто, коли сучасний вчений говорить про душу, то розуміє під цим терміном психіку.
Сучасна психологія – це розгалужена система наукових галузей, пов’язаних різними сферами практичної діяльності людини.
На сьогодні налічується біля 50 психологічних дисциплін (прикладних галузей психології):
психологія праці
психологія спорту
медична психологія
юридична психологія
військова психологія
соціальна психологія і інші.
За своєю суттю це є самостійні науки, але всі вони ґрунтуються на загальній психології, яка є фундаментальною галуззю і вивчає загальні закономірності функціонування і розвитку психіки людини.
Отже, загальна психологія є теоретичною базовою наукою, результати дослідження якої використовуються прикладними дисциплінами, а останні в свою чергу збагачують її.
Серед завдань загальної психології центральне місце посідає розробка методологічних основ, теорії і методик вивчення психологічних явищ.
Структура загальної психології
(Нємов)
1. Психологія пізнавальних процесів:
відчуття
сприймання
увага
пам'ять
уява
мислення
мова
ІІ. Психологія особистості:
емоції
здібності
темперамент
характер
воля
мотивація
З допомогою пізнавальних процесів людина отримує і переробляє інформацію про світ; вони беруть участь в формуванні і переробці знань.
Особистісні властивості визначають справи і вчинки людини.
2. Медична психологія – прикладна галузь психології, що вивчає закономірності функціонування психіки в умовах виникнення і перебігу хвороб людей, а також відновлення їхнього здоров'я.
Засновником медичної психології вважається Р.Г. Лотце (німецький психолог і філософ ХІХ ст.).
Медична психологія є досить широка галузь психологічного знання, до її складу входять:
клінічна психологія
клінічна нейропсихологія
психофармакологія
патопсихологія і інші.
У центрі уваги медичної психології є взаємовідношення хворого із середовищем лікувального закладу (відношення між: лікарем і хворим; медичною сестрою і хворим; лікарем, медичною сестрою і хворим).
Предметом вивчення медичної психології є:
особистість хворої людини
особистість медичного працівника (в тому числі і майбутнього)
взаємовідносини між хворим і медичним працівником в різних умовах (при відвідуванні вдома, в амбулаторії, в клініці)
психологія взаємовідносин медичних працівників в процесі професійної діяльності і в побуті тощо.
Завдання медичної психології:
вивчення особливостей змін психіки при соматичних і психічних захворюваннях;
дослідження хвороботворних для психіки умов життя і діяльності людини;
вивчення особистісних с особливостей, які запобігають захворюванню або сприяють йому.
Найважливішими питаннями медичної психології є: психотерапія, психогігієна і психопрофілактика.
Медичну психологія поділяють на:
1. – Загальну медичну психологію, яка займається вивченням особистості хворого, лікаря, середнього і молодшого медичних працівників і їх взаємовідносин.
ІІ. – Спеціальну медичну психологія, яка вивчає ті ж питання стосовно кожної конкретної медичної дисципліни:
хірургії
терапії
педіатрії
психіатрії
невропатології і інші.
3. Методи психологічного дослідження поділяють на дві групи:
І. Основні
ІІ. Допоміжні
І. Серед основних методів психологічного дослідження найважливішими є:
1 – спостереження
2 – експеримент.
1. Спостереження – метод, який полягає в цілеспрямованому, обумовленому завданням умисному сприйнятті психічних явищ та з’ясуванні їх смислу.
Це один з найстаріших методів психологічного дослідження і зазвичай супроводжує всі інші методи дослідження. Спостереження дозволяє побачити поведінку хворого в різних ситуаціях і отримати повну уяву про хворого. Мають велике значення у випадках симуляції, особливо коли хворий не підозрює, що за ним спостерігають.
2. Експеримент – це організована дослідником взаємодія між піддослідним (чи групою піддослідних) і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії.
Види експерименту:
природний – здійснюється в звичних умовах діяльності людини і побудований так, що піддослідний не підозрює про те, що його досліджують;
лабораторний – здійснюється в штучних умовах, в лабораторіях.
ІІ. Допоміжні методи – методи, які доповнюють основні методи.
Найважливішим серед них є:
1 – метод клінічної бесіди
2 – тестовий метод
3 – метод вивчення продуктів психічної діяльності хворих.
1. Метод клінічної бесіди – заключається в аналізі факторів психічної діяльності людини, зібраних в процесі безпосереднього контакту лікаря з хворим.
Вимоги до клінічної бесіди:
слід попередньо намітити ціль і основні питання бесіди;
формуліровка питань повинна бути зрозуміла хворому;
повинна бути невимушена обстановка, яка буде сприяти щирим відповідям хворого.
В процесі бесіди з хворим лікар збирає анамнестичні відомості і скарги хворого.
Анамнез (з грец. – спомин, нагадування) – це сукупність відомостей про попередній стан хворого, які збирають для встановлення діагнозу.
Головне завдання психологічного анамнезу – отримання відомостей про індивідуально-психологічні властивості особистості хворого, ставлення до хвороби, психологію хворого, наявність психологічних розладів.
Анамнез поділяється на:
1) Анамнез хвороби:
коли захворіла людина;
коли і чому вернулась за медичною допомогою;
як вплинула хвороба на трудові стосунки, на працездатність, на стосунки в сім'ї, на стосунки з друзями;
як вплине хвороба на подання життя і т.п.
2) Анамнез життя:
розпитування про батьків і родичів, їхні хвороби;
перенесені в минулому хвороби
як переносились госпіталізації
професійний шлях і діяльність, задоволення ними
розвиток і стан сімейних і інтимних стосунків і т.п.
Крім того, анамнез поділяється ще на:
1 – суб’єктивний анамнез: факти, які інформує про себе сам хворий;
2 –
