коли припускають, що ця ознака зводиться до деяким біологічної

чи фізіологічним особливостям організму. Слово "спадкоємний" стає в такий спосіб синонімом не тільки слову "уроджений", але і таким

словам, як "біологічний", "фізіологічний" і т.д.

Такого роду чи нечіткість невитриманість термінології має принципове значення. У терміну "спадкоємний" міститься визначене

пояснення факту, і тому вживати цей термін випливає з дуже

великою обережністю, тільки там, де маються серйозні підстави висувати саме таке пояснення.

Отже, поняття "уроджені задатки" ні в якому разі не тотожно поняттю "спадкоємні задатки". Цим я зовсім не заперечую законність останнього поняття. Я заперечую лише законність уживання його в тих випадках, де

немає всяких доказів того, що дані задатки повинні бути пояснені

саме спадковістю.

2.2 Динаміка здібностей.

Також необхідно підкреслити, що здатність по самій своїй істоті

є поняття динамічне. Здатність існує тільки в русі,

тільки в розвитку. У психологічному плані не можна говорити про здатність,

як вона існує до початку свого розвитку, також як не можна говорити про

здатності, що досягла свого повного розвитку, іншими словами, закінчивши-

ший свій розвиток.

Прийнявши, що здатність існує тільки в розвитку, ми не повинні випустити з уваги, що розвиток це здійснюється не інакше, як у процесі тієї

чи іншої практичної чи теоретичної діяльності. А звідси випливає,

що здатність не може виникнути поза відповідною конкретної діяльності. Тільки в ході психологічного аналізу ми розрізняємо їх друг від

друга. Не можна розуміти справа так, Що здатність існує до того, як

почалася відповідна діяльність, і тільки використовується в цій останній. Абсолютний слух як здатність не існує в дитини до того,

як він уперше став перед задачею дізнаватися висоту звуку. До цього існував тільки задаток як анатомо-фізіологічний факт. Не в тім справа, що здібності виявляються в діяльності, а в тім, що вони створюються в цій діяльності.

Розвиток здібностей, як і узагалі всякий розвиток, не протікає прямолінійно: його рушійною силою є боротьба протиріч, тому на проміжних етапах розвитку цілком можливі протиріччя між здібностями і

схильностями. Але з визнання можливості таких протиріч зовсім не випливає визнання того, що схильності можуть виникати і розвиватися незалежно від чи здібностей, навпаки, здатності - незалежно від схильностей.

Розділ 3. Якісна і кількісна

характеристика здібностей.

Здібності являють собою сукупність психічних якостей, що мають складну структуру. Структура сукупності психічних якостей, що виступає як здатність, у кінцевому рахунку визначається вимогами

конкретної діяльності і є різної для різних видів діяльності.

Так, структура математично здібностей, по наявним даним, включає ряд приватних здібностей: здатність до узагальнення математичного матеріалу, здатність до згортання процесу математичного міркування і

відповідних математичних дій (багатоланкова послідовність міркувань заміняється коротким зв'язком, аж до майже безпосереднього зв'язку між сприйняттям задачі і її результатом), здатність

оборотності розумового процесу (тобто здатність до легкого перекладу від прямого до зворотного ходу думки), гнучкість розумових процесів при

рішенні математичних задач і ін. Структура літературних здібностей

пропонує високий рівень розвитку естетичних почуттів, наявність яскравих

наочних образів пам'яті, почуття мови, багату фантазію, глибокий інтерес до психології людей, потреба в самовираженні й ін. Специфічний

характер має будівля музичних, педагогічних, конструкторських, медичних здібностей і багатьох інших. Навіть якщо брати до уваги

широкі можливості компенсації і заміни одних компонентів іншими, знання специфічної структури професійних чи спеціальних здібностей

надзвичайно важливо для педагога, покликаного враховувати здатності в процесі навчання й у випадку їхньої чи відсутності недостатньої виразності

формувати необхідні якості особистості дитини.

Серед властивостей і особливостей особистості, що утворять структуру конкретних

здібностей, деякі займають ведуче положення, деякі - допоміжне. Так, у структурі педагогічних здібностей ведучими якостями

будуть педагогічний такт, спостережливість, любов до дітей, що сполучиться з

високою вимогливістю до них, потреба в передачі знань, комплекс

організаторських здібностей, що входять сюди на правах підструктури, і т.д.

До допоміжних якостей відносяться: артистичність, ораторські дані і

др. Зовсім очевидно, що і ведучі, і допоміжні компоненти педагогічних здібностей утворять єдність, що забезпечує успішність навчання і виховання і разом з тим його індивідуалізацію, зв'язану з особистістю педагога і її особливостей.

Здатності були охарактеризовані як індивідуально-психологічні особливості, тобто такі якості, який відрізняється одна людина від іншого. Говорячи про те, що досвід і розум свідчать про те, що люди не

рівні, то під рівністю ми звичайно розуміємо рівність здібностей, чи

однаковість фізичних сил і щиросердечних здібностей людей. Очевидно, що в

цьому змісті люди не рівні, саме тому, говорячи про здібності, необхідно охарактеризувати ці розходження. вони можуть бути і якісними і кількісними.

Для педагога в однаковій мірі важливо знати, і до чого виявляє здатності учень, а отже, які індивідуально-психологічні особливості його особистості утягують у процес діяльності як

обов'язкова умова її успішності (якісна характеристика здібностей), і якою мірою здатний учень виконувати вимоги, пропоновані

діяльністю, наскільки швидше, легше й грунтовніше він опановує навичками, уміннями і знаннями в порівнянні з іншими (кількісна характеристика здібностей).

В основі однакових чи чимось подібних досягнень при виконанні якої-небудь діяльності можуть лежати сполучення дуже різних здібностей. Це відкриває перед нами важливу сторону здібностей особистості: широкі можливості компенсації одних властивостей іншими, котрі одна людина

розвиває в себе, трудячись завзято і наполегливо. Компенсаторні можливості

здібностей людини виявляються, наприклад, спеціальним вихованням людей,

позбавлені зори і слуху.

Властивість компенсації одних здібностей за допомогою розвитку інших, відкриває невичерпні можливості перед кожною людиною, розсовуючи границі вибору професії й удосконалювання в ній.

У цілому якісна характеристика здібностей дозволяє відповісти на

питання, у якій сфері трудової діяльності (конструкторської, педагогічної, економічної, спортивної й ін.) людині легше знайти себе, виявити великі успіхи і