Реферат

на тему:

Теорії інтелекту. Інтелект і мислення в сучасній психології

Важливе місце серед досліджень інтелекту в сучасній пси-хології посідають праці Ж. П'яже та його однодумців.

Теорія інтелекту Ж. П'яже включає два основних компоненти — вчення про функцію інтелекту й про стадії розвитку інтелекту. Основні функції інтелекту, або функціональні інва-ріанти, — це організація й адаптація.

Адаптація, у свою чергу, включає два взаємопов'язані процеси — асиміляцію та акомодацію. Асиміляція підкреслює відтворення суб'єктом у його пізнавальній активності певних характеристик об'єкта пізнання. Акомодація — це процес пристосування суб'єкта пізнання до вимог, які висуває об'єктивний світ. У процесі пізнавальної активності змінюється і сам суб'єкт пізнання, накопичуючи пізнавальний досвід.

Цей досвід П'яже називає пізнавальною структурою Пізнавальні структури ство-рюють схеми — послідовності актів поведінки, що взаємодіють між собою Асиміляція й акомодація можуть перебу-вати в стані збалансованої або незбалансованої рівноваги.

Більшість досліджень школи П'яже торкаються стадій розвитку інтелекту. Це сенсомоторний інтелект (від 0 до 2 років), доопераційне мислення (від 2 до П років), період конкретних операцій (від 7—8 до 11—12 років) та період формальних операцій Розвинений інтелект розуміється як система операцій Операція — це внутрішня дія, джерелом якої є зовнішня, предметна дія Однак на відміну від ос-танніх операція —дія згорнута, яка стосується не реальних предметів, а образів, символів, знаків.

Сучасна психологія розглядає мислення як варіа-тивний і досить неоднорідний процес, конкретні форми про-тікання якою залежать від багатьох чинників Наведемо де-які класифікації види мислення, кожна з яких базується на певних засадах (табл.)

Таблиця. Види мислення, виділені на різних засадах

Засада класифікації |

Види мислення

Форма | наочно-дійове наочно- образне словесно-логічне

Характер задач, які розв'язуються | теоретичне практичне

Рівень узагальнення | емпіричне теоретичне

Ступінь розгортутості | дискурсивне інтуїтивне

Адекватність відображення реальної

дійсності | реалістичне

аутичне

Ступінь новизни та оригінальності | репродуктивне продуктивне (творче)

Вплив на емоційну сферу | патогенне саногенне

Найпоширенішою класифікацією в сучасній психологи є так звана трійка — виділення трьох видів мислення за його формою наочно-дійове (практично-дійове), образне (наочно-образне) та словесно-логічне (або поняттєве, вер-бальне, дискурсивне, теоретичне). Ці види мислення по-даємо в тій послідовності, в якій вони розвиваються в лю-дини як у філогенезі (тобто Історично), так і в онтогенезі (тобто в індивідуальному розвитку)

Мисленнєва задача при наочно-дійовому мисленні розв'я-зується безпосередню в процесі діяльності. Саме з цього виду почався розвиток мислення в людини (коли розумова діяльність ще не відокремилася від предметно-практичної). З цього ж виду починається розвиток мислення в дитини.

Наукова школа В. В. Давидова розробляє проблему фор-мування теоретичного мислення як засади виховання твор-чої особистості професіонала, який в усіх сферах трудової діяльності вловлює глибинні та суттєві зв'язки між предме-тами і явищами, знаходить узагальнені шляхи розв'язання професійних задач.

Розрізняється також теоретичне і практичне мислення, або теоретичний і практичний інтелект. Ці види мислення виділяються за типом розв'язуваних задач і відповідних струк-турних і динамічних особливостей Практичне мислення спрямоване на вирішення практичних задач, або перетво-рення практичних ситуацій. Основна мета практичного мис-лення — підготовка фізичного перетворення дійсності: пос-тановка мети, складання планів, проекту, схеми. Інакше кажучи, йдеться про мисленнєвий акт, що дає практично ефективний результат.

Інколи практичний інтелект пов'язується з вирішенням задач переважно з допомогою практичних дій (а не об-разних І вербальних, які, звичайно, не можуть бути ви-ключені цілком, але їхня вага порівняно менша). Власне, йдеться про перевагу наочно-дійового мислення у прак-тичному інтелекті, переважне використання матеріальних і матеріалізованих засобів розв'язування задач (реальних об'єктів, засобів праці, знаково-символічних об'єктів — формул, алгоритмів, планів, креслень тощо) та відповідні дії з ними.

Що ж до теоретичного мислення, то вище ми вже від-диференціювали його від емпіричного. В цій же дихото-мічній класифікації теоретичне мислення виступає як про-цес пізнання і створення законів, правші. Продукт теоре-тичного мислення, — це, скажімо, періодична система Мен-делєєва.

Одна з важливих характеристик практичного мислення — його протікання в умовах дефіциту часу.

Практичне мислення, як правило, відбувається в ситуації коли прийняття рішення тісно злите, майже збігається з його втіленням у життя. Найяскравіший приклад — прий-няття рішення полководцем, проаналізоване Б. М. Тепло-вим у його відомій праці «Розум полководця» (1943). У практичному інтелекті, за Б. М. Тепловим, виявляються єд-ність і нерозривний зв'язок мислення суб'єкта та його волі (як сукупності сили характеру, енергії й рішучості, здатності приймати «непопулярні» рішення і брати на себе відпові-дальність за них). Прикладів такої поведінки дуже багато в сучасній історії, однак ми слідом та Б. М. Тепловим наведе-мо класичний: коли Кутузов у 1812 р. залишив Москву, це було зроблено супроти думки як царя, так і більшості армій.

Для діяльності оператора великих систем управління ха-рактерний особливий тип практичного мислення —так зване оперативне мислення. Воно протікає, як правило, в напру-жених, екстремальний умовах. Під оперативним мисленням розуміється розв'язування практичних задач на базі моде-лювання оператором об'єктів діяльності, в результаті чого формується модель наступних дій (план), що забезпечує до-сягнення поставленої мети (В. Н. Пушкін).

Специфічними особливостями оперативного мислення виступають єдність процесів сприймання й осмислювання ситуації, яка здебільшого змінюється дуже швидко, збіг у часі прийняття рішення та його виконання, жорстко детер-міновані часові межі Оперативне мислення пов'язане з пе-реживаннями щодо відповідальності *а рішення, яке прий-мається, і гому вимагає великого емоційно-вольового на-пруження.

Як бачимо, всі ці особливості певною мірою характерні й для практичного мислення взагалі. Принциповою рисою саме оперативного мислення є велика кількість і значущість операцій декодування. Останнє зумовлене тим, що оператор не може безпосередньо сприймати стан системи,