Компонентами методологічних рівнів є: загальні зако-ни філософії, зокрема теорії пізнання; закони логіки, за-кономірності психологи; закони і закономірності педаго-гіки; методи дослідження; вчення класиків педагогіки.

Зазначені рівні методології утворюють систему, в ме-жах якої наявна певна супідрядність, причому філософсь-кий рівень є змістовою основою будь-якого методологічно-го знання, визначаючи світоглядні підходи до процесу піз-нання й перетворення дійсності.

У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.

Метод науково-ледагопчного дослідження — шлях вивчення й опанування складними психолога-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності ви-ховання і навчання.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально по-єднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке по-єднання покликане забезпечити отримання різнобічних ві-домостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта виховання чи навчання, а використовувані мето-ди повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку розвитку окре-мих якостей як на певному віковому відрізку, так і впро-довж усього процесу дослідження, забезпечити постійне отримання відомостей про учня з якнайбільшого числа джерел, від найкомпетентніших осіб, які постійно спілку-ються, взаємодіють з ним, що дасть змогу аналізувати не лише перебіг процесу, його результати, а й умови, в яких він відбувається.

Найчастіше в педагогічних дослідженнях використову-ють розкриті нижче методи:

Метод педагогічного спостереження — спеціально ор-ганізоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження пряме й опосередко-ване, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Ор-ганізовуючи спостереження, важливо мати його план, ви-значити термін, фіксувати результати. Спостереження по-винно бути систематичним. Якщо педагог тільки реєструє поодинокі факти, що впадають у вічі, то поза його увагою залишаються вихованці, які прагнуть приховати свою внутрішню позицію. За зовнішньою поведінкою треба вмі-ти побачити справжні причини, а за словом — справжні мотиви.

Достовірні відомості дає тільки тривале спостережен-ня за вихованцем в усіх видах його діяльності. Досвідче-ні педагоги намагаються бувати там, де й їхні учні. Нерід-ко у схожих умовах учень поводиться по-різному: на од-ному уроці він активний і уважний, а на іншому — па-сивний і неуважний. У таких випадках ретельно порівнюють дані спостережень, з'ясовують причини роз-ходжень, які нерідко зумовлені різним ставленням до уч-ня педагогів.

З метою забезпечення об'єктивності спостереження здійснюють за допомогою технічних засобів: звуко- або відеозапис уроків, позакласних виховних заходів, різних видів діяльності учнів. Для цього використовують і замкнену телевізійну систему, і спеціальні класи, в яких спостереження ведеться через віддзеркалювальну стінку. Прихова-не спостереження ефективніше, оскільки дає змогу фіксу-вати природну поведінку школяра, унеможливлює вплив педагога на дітей.

Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефек-тивний метод науково-педагогічного дослідження, слід ма-ти на увазі, що він не повною мірою забезпечує проник-нення в сутність явищ, що вивчаються, дії учнів. Небагато інформації дають спостереження й для висновків про мо-тиви дій і вчинків школярів. Тому існує потреба поєднан-ня спостереження з іншими методами дослідження, зок-рема з бесідою, анкетуванням.

Метод бесіди — джерело і спосіб пізнання педагогічно-го явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була ре-зультативною, необхідно мати її план, основні й додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками; врахувати індивідуальні особливості спів-бесідника; виявити педагогічний такт; уміти запротоколю-вати бесіду. Отримані результати бесіди доцільно порівня-ти з інформацією про особистість, отриманою за допомо-гою інших методів.

Різновид бесіди — інтерв'ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв'ю дослідник ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в об'єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв'ю не пе-редбачає уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв'ю залежать від продуманості за-питань.

Метод анкетування — дає змогу підвищити об'єктив-ність інформації про педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

За характером анкети поділяють на: відкриті — перед-бачають довільну відповідь на поставлене запитання; за-криті — до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного; напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й власну думку; полярні — потребують вибору однієї з по-лярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «пога-но» та ін.

Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких ви-мог: запитання повинні бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію; використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви, щоб Ваша дочка стала вчителькою?» (пряме), «Як Ви ста-витеся до професії вчителя?» (непряме); у формулюванні запитань слід уникати підказок; використовувати відкриті й закриті анкети; попередньо перевіряти ступінь розумін-ня запитань на невеликій кількості учнів і вносити корек-тиви до змісту анкети.

Для анкетування батьків з метою виявлення домашніх умов для навчання учня можна запропонувати такі запи-тання:

1. Як Ви організовуєте виконання домашніх завдань школярем?

2. Як Ви контролюєте їх виконання?

3. Чи звертається до Вас дитина по допомогу під час виконання домашніх завдань? У чому полягає така допо-мога?

4. Як Ви привчаєте дитину до самостійності у виконан-ні домашніх завдань?

5. Що Ви робите, аби дитина зрозуміла: головне — не оцінка, а праця, яка стоїть за нею?

6. З якими труднощами Ви стикаєтеся під час ор-ганізації домашньої навчальної праці