Реферат
на тему:
“Психомоторика в складі діяльності людини”
Виконавська частина дії, особливо трудової, включає ру-хи людського організму, що безпосередньо впливають на предмет праці через знаряддя праці. І. М. Сєченов, розгля-даючи природу довільних рухів, наголошував на тому, що хотіння (потреба) тоді буде мотивом або ціллю, а рухи — дією, або способом досягнення цілі, якщо рух усвідомлю-ється як засіб задоволення хотіння. Дія, у якій об'єднуються чуттєвий і руховий компоненти, називається психомотор-ною дією, або психомоторикою.
У руховій активності лю-дини можна виділити чотири рівні:
1) рівень цілісної діяльності;
2) рівень окремого акту діяльності;
3) рівень макрорухів, з яких через набуття предметності й реалізацію цільових програм будуються дії;
4) рівень мікрорухів, які є елементарними руховими ак-тами; мікрррухи інтегруються в просторово-часовому спів-відношенні в макрорухах.
К. К. Платонов, досліджуючи психомоторику лю-дини у трудовій діяльності, дійшов висновку, що зв'язок сприймання і відповіді-руху може здійснюватися в різних формах, а саме:
1) проста сенсомоторна реакція — найбільш швидка від-повідь заздалегідь відомим простим одиничним рухом (на-приклад, натискування або відпускання кнопки) на завчас-но відомий сигнал, який може з'явитися раптово;
2) складна сенсомоторна реакція (розрізненім, вибору) — відповідь на кілька можливих сигналів, які з'являються у певній (випадковій) послідовності, заздалегідь обумовленим способом;
3) сенсомоторна координація —найскладніший і найти-повіший для трудової діяльності сенсомоторний процес; у сенсомоторній координації динамічне не тільки сенсорне поле, як це має місце в реакції на об'єкт, що рухається, а й реакція рухового акту; сенсомоторна координація наявна, коли існує узгодження (координація) рухів з динамічним образом, наприклад, “реакція слідкування” — утримання з допомогою рухів у заданому положенні об'єкта, котрий має тенденцію до безперервних відхилень;
4) ідеомоторика — зв'язок уявлення про рух з його ви-конанням, взаємозв'язок слова й ДІЇ (першої та другої сиг-нальних систем); експериментальне встановлено, що рухові уявлення завжди супроводжуються мікроскороченнями мус-кульних груп, які реалізують уявлювані рухи.
Сенсомоторика — це процес, у якому відображений зв'я-зок психіки з мускульним рухом. Проте не кожен мускуль-ний рух людини, наприклад, тремтіння від холоду або «клю-вання носом» того, хто засинає сидячи, є сенсомоторикою. Але всякий робочий рух, тобто рух, що входить у процес праці як засіб її існування, завжди становить вияв психомоторики.
Трудова діяльність реалізується внаслідок виконання дій різної складності й призначення. Трудові дії виражаються в рухах, які характеризуються силою, швидкістю, тривалістю;
точністю, ритмічністю., координованістю. Робочі рухи поді-ляються на:
1) основні — мінімально необхідні для досягнення цілі трудової дії;
2) поправочні — уточнюють основні щодо відхилень від «заданих* параметрів виконання дії;
3) додаткові — такі, що не стосуються основного за-вдання, але необхідні як допоміжні для основного трудово-го акту фактори;
4) аварійні — додаткові, необхідні для ліквідації наслід-ків аварійної (або передаварійної) ситуації;
5) зайві —ті, що заважають основним робочим рухам;
6) помилкові — ті, що виконуються замість правильних рухів, не пов'язані з ціллю й не приводять до її досягнення (К. К. Платонов).
Структуру побудови робочого руху визначають три вза-ємопов'язані фактори — фізіологічний, психологічний і ме-ханічний.
Фізіологічні механізми побудови рухів пов'язані з діяль-ністю спеціальних відділів кори головного мозку. Важливу функцію тут виконують «канали» зворотного зв'язку, інфор-мація яких є основою оцінки та координації перебігу й результатів рухів. Психофізіологічні механізми координації та побудови рухів відіграють надзвичайно важливу роль у професійному навчанні. Для навчання швидких і точних рухів, що складають трудові дії, необхідно створювати умо-ви, які забезпечують швидку й точну оцінку результатів дій тих, хто навчається.
Психологічні механізми забезпечують цільову оцінку й опо-середкованість регуляції рухів. Рухам як компонентам операдіонального складу сенсомоторних дій притаманні доціль-ність, адекватність (відповідність ситуації й стану об'єкта діяльності), поліефекторність (можливість виконання однієї Й тієї ж дії за допомогою психомоторних компонентів), уз-годженість (просторово-часова), підпорядкованість (з інши-ми учасниками діяльності).
Механічні характеристики робочого руху визначаються шля-хом, який здійснює кінцівка (рука, нога) в просторі, тобто траєкторією, в якій розрізняють форму, напрямок та обсяг руху; швидкістю — величиною шляху, що припадає на оди-ницю часу (рухи можуть бути рівномірними, рівномірно-прискореними, рівномірно-сповільненими, нерівномірно-прискореними і нерівномірно-сповільненими); темпом — І частотою повторення циклів однакових рухів; силою, тобто створюваним тиском або тягою.
В експериментальних дослідженнях психомоторики лю-дини одним із головних показників її розвитку та функціо-нальних особливостей є тремор — мимовільні ритмічні мускульні коливання, котрі викликають коливальні рухи кін-цівок, тулуба; найчастіше простежується тремор пальців рук, голови, повік. Н. А. Розе в дослідженнях тремору розглядає його у двох самостійних зрізах: 1) тремор як показник сту-пеня координації рухів; застосовуються різні варіанти ме-тодик вимірювання статичного і динамічного тремору з ме-тою визначення точності, координованості рухів у просторі і часі; 2) тремор як регулятор тривалості й успішності вико-нання руху; за всієї важливості цієї функції тремору вона ще недостатньо досліджена; наявні дані дають змогу стверджу-вати, що регулятивна функція тремору є по суті енерге-тичною; це підтверджується виявленими високозначущими кореляційними зв'язками низькочастотного тремору з ди-ханням і кровообігом. Існує припущення (В. С. Гурфінкель, Я. М. Коц, М. П. Шік, К. П. Іванов), що частотний компо-нент присутній і в самій мускульній активності.
Вивчення розвитку рухової сфери людини показало, що: 1) до 13—14 років функціональне дозрівання рухового ана-лізатора закінчується; 2) у віці 27—33 років помітний регрес моторного навчання, однак триває поступ вербального на-вчання; 3) будь-яка окрема характеристика різних рухових систем — силова, швидкісна, точнісна — розвивається вкрай нерівномірно; 4) простежуються деякі вікові особливості ви-яву психомоторики в різних видах праці. Так, у віці від 18 до 25 років основна маса працюючих