Реферат на тему:
“Відчуття та діяльність”
Поняття про відчуття
як початкову ланку пізнавального процесу
Життєдіяльність людини відбувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієн-туватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприй-мання, мислення, уяви. Пізнавальна діяльність завжди роз-починається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.
Відчуття — це відображення окремих властивостей пред-метів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. У відчуттях людині відкриваються кольори та звучан-ня, пахощі і смак, вага, тепло чи холод речей, що її ото-чують. Крім того, відчуття дають інформацію про зміни у власному тілі: людина відчуває порушення у функціону-ванні внутрішніх органів, положення і рух свого тіла й окре-мих його частин.
Відчуття як образи, що відбивають окремі властивості предметів, виникають під час діяльності будь-яких органів чуття. Наприклад, коли людині дуже недовго показують пред-мет, вона бачить пляму певного кольору, але не може ска-зати, що це за предмет. Слухаючи незнайому мову, людина вловлює висоту, тембр, гучність голосу, хоча не сприймає змісту мовленого. Але пізнання рідко розпочинається з чут-тєвого відображення окремих властивостей предметів («щось світиться», «щось звучить»). Як правило, в людини одразу виникає цілісний образ об'єкта, в якому далі можуть бути виділені окремі його риси. Більш складною і розвиненою, ніж відчуття, але тісно пов'язаною з ним формою чуттєвого пізнання світу є сприймання.
Сприймання — це відображення цілісних предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття. Коли людина перебуває в оточенні звичайних речей, у неї форму-ються цілісні образи навколишніх предметів. Вона бачить речі, чує їхнє звучання, торкається їх.
Відображаючи предмети та їхні властивості, сприймання і відчуття являють собою різні за повнотою, глибиною й
адекватністю ступені чуттєвого пізнання невичерпного ба-гатства світу. Але значення відчуттів та сприймання в діяль-ності людини не обмежується інформуванням про події у внутрішньому та зовнішньому середовищі. Чуттєвий образ для людини є сигналом про значущість цих подій і, отже, регулятором ЇЇ поведінки в середовищі. Сприймаючи, на-приклад, зміну погодних умов (відчуваючи холод, спеку чи вітер), людина може пристосуватися до них чи уникнути їх. Виконуючи різні трудові дії, за допомогою відчуттів — пе-редусім м'язових і дотикових — вона точно відображає окремі властивості та цілісні ознаки речей і тільки на цій основі координує з ними свої дії. Втрата м'язової чутливості при деяких захворюваннях робить людину безпорадною у використанні найзвичніших предметів.
Роль відчуття та сприймання в нашому житті настільки значна, що існує потреба у підтриманні інформаційного ба-лансу з середовищем, порушення якого веде до дезорга-нізації особистості та розладів у функціонуванні організму. Про це свідчать дослідження із штучним створенням інфор-маційного голоду через обмеження зорових, слухових, доти-кових, рухових та інших стимулів, які завжди слугують звич-ним фоном життєдіяльності людини. У стані інформацій-ного голоду в досліджуваних людей з'являлися галюцинації, вони відчували сильний неспокій і просили припинити експе-римент.
Відображення дійсності у відчуттях та сприйманні влас-тиве як людині, так і тваринам, але результати цього відо-браження — чуттєві образи — дуже відрізняються за своїм змістом та функціями. Образна сфера людини розвивається в суто людських формах активності — діяльності, спілку-ванні, навчанні. Тому вона відображає соціальні умови жит-тя, предмети, створені людською працею, природу, на яку людина активно впливає. Тварини відтворюють у своїх об-разах тільки біологічно значущі умови існування. Чуттєве відображення є для них вищою формою орієнтування у світі. Для людини, повторюємо, це лише початковий сту-пінь пізнання світу, пізнання, яке триває і розгортається в уяві й мисленні.
2. Нейрофізіологічні механізми відчуттів
Анатомо-фізіологічною структурою, в якій: відбува-ється виникнення відчуття, є аналізатор. Він являє собою складний нервовий механізм, що здійснює тонкий аналіз зовнішню і внутрішнього середовища, виділяючи з нього окремі стимули, що відображаються людиною як власти-вості предметів і явищ.
В організмі функціонує система аналізаторів, кожен з яких забезпечує формування відчуттів певної якості — зо-рових, слухових, температурних., больових, м'язових тощо. Будь-який аналізатор складається з периферійної частини — рецепторів, провідникових нервових шляхів — та централь-ної частини в корі та підкірці головного мозку. В рецепто-рах відбувається перетворення енергії фізичних і хімічних подразників, що діють на організм, у нервове збудження. Провідникові шляхи складаються з нейронів, розміщених на різних рівнях нервової системи, які поєднують рецептор-ну периферію з мозковим центром. У центральній частині аналізатора здійснюється основна обробка нервових імпуль-сів, що надходять з периферії.
У багатьох аналізаторів є специфічні допоміжні струк-тури, які оптимізують дію подразників на рецептори. Це рогівка, зіниця та кришталик ока, барабанна перетинка та слухові кісточки вуха тощо. Разом із рецепторами вони скла-дають орган чуття. В органах відчуття відбуваються фільтрація і перетворення того чи іншого виду енергії. З безлічі фізич-них та хімічних факторів середовища органи чуття виділя-ють такі, для сприймання яких у їхній рецепторній частині є відповідні механізми. Наприклад, око та його рецепторна частина — сітківка — тонко реагує на електромагнітне випромінення у видимій частиш спектра, вухо з рецепторним апаратом кортієвого органа сприймає механічні коливання повітря певної амплітуди й частоти, температурні рецептори шкіри реагують на теплову енергію тощо. З усього діапазону можливих впливів енергії орган чуття виділяє дуже незначну частину стимулів, які мають життєво важливе значення. Так, електромагнітні хвилі, що можуть викликати зорове від-чуття, становлять лише