Реферат на тему:
Психологія конфлікту
Вступ
Наявність конфліктних ситуацій — одна з невід'ємних ха-рактеристик службової діяльності працівника правоохорон-них органів. Він може стати безпосереднім учасником кон-флікту, долаючи опір правопорушників, або ж включитись у конфлікт між громадянами з метою його вирішення, попере-дження злочину тощо. Нарешті, конфлікт може виникнути в колективі співробітників (між керівником і підлеглим, між працівниками різних служб). Проблема конфлікту надзвичай-но складна і багатоаспектна, тому ми розглянемо лише спе-цифіку та особливості міжособистістних конфліктів, суб'єк-том яких стає співробітник правоохоронних органів при ви-конанні своїх службових обов'язків.
1. Поняття конфлікту та загальні характеристики його проявів
У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначи-ти як загострення суперечностей, що виникають у ре-зультаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасника-ми як несумісні з їх власними. Це супроводжується спро-бами примусового нав'язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.
Основними складовими конфлікту є: учасники кон-флікту, причини його виникнення, сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уяв-но), спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих.
У кожному конфлікті можна виділити його окремі компо-ненти (сторони) — пізнавальний, емоційний, вольовий. Піз-навальний компонент полягає в протиріччі сприймання тих чи інших подій, явищ, фактів його учасниками в існуючій ситуації, викривленні уявлень про індивідуальні особливості один одного та займану позицію, справжні причини напру-женості, можливі варіанти вирішення проблеми. Конфлікт може також спричинитися акцентуванням уваги не на ціліс-ному тлі події, а на окремих її фрагментах (частинах, дета-лях), загостренням пам'яті на негативних обставинах, пов'яза-них з контактами конфліктуючих у минулому, низьку кри-тичність мислення, нездатність зрозуміти позицію іншого чи визнати правильність відмінної від своєї точки зору, тенден-ційність та упередженість оцінок.
Емоційний компонент конфлікту виявляється як взаєм-на антипатія чи особлива небезсторонність один до одного, взаємна подразливість та збудливість, агресивність та злобли-вість, неприйнятність емоційного стану іншої людини, емо-ційна тупість чи, навпаки, підвищена ранимість, а також як зневажливість, погорда, презирство, що підкреслено демонст-рується у спілкуванні.
Вольовий компонент конфлікту виражається через взаємну демонстрацію (звичайно — словесну) суперечності позицій, непоступливість, негативізм, небажання зрозуміти один одного і розібратися в ситуації, що склалася, затяте на-в'язування своєї точки зору.
Зазначені компоненти конфлікту взаємодоповнюють один одного, щоразу вивляючись по-різному.
Необхідно розрізняти причину і привід виникнення конфлікту, причому вони можуть бути як справді суттєвими, так і незначними й оцінюватись кожною із сторін по-різно-му. Причини не завжди «лежать на поверхні», вони інколи знаходяться в минулому і тому приховані, незрозумілі одній із конфліктуючих сторін.
Конфлікт може виникнути непередбачене (випадково, си-туативно) чи викликатися спеціально (провокуватися), заго-стрюватися при виникненні сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних суперечностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «розпалюван-ні» родичами, близькими — аж до цілковитої неможливості нормального співіснування.
Основними ознаками конфлікту як психологічного фе-номену є:
1) наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демон-стративної форми. Таке протиріччя може виникнути влас-не як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учас-ників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного,
2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негатив-ної спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту,
5) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, посту-пове розширення арсеналу використовуваних засобів — осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.,
4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емо-цій аж до їх повної безконтрольності.
Види конфліктів різноманітні і можуть бути класифіковані таким чином:—
за числам учасників — внутріособистісний, міжособистіс-ний, міжгруповий:—
за формою прояву — видимий (неприхований), потайний,—
за тривалістю — короткочасний, тривалий,—
за характером виникнення — випадковий (ситуативний), намірений (спровокований),—
за результатами — конструктивний (продуктивний), руйнівний (деструктивний),—
за сферою виникнення — службовий (предметно-діловий), неслужбовий:—
за посадовим статусам учасників — «горизонтальний», «вертикальний».
Усі вищезазначені характеристики конфлікту універсальні за своєю природою, тобто поширюються як на законослухняну, так і на злочинну поведінку, притаманні злочинному середовищу. Наприклад, найбільш характерними проявами конфліктних ситуацій в організованих злочинних групах є: 1) прагнення ок-ремих учасників до самоствердження, поновлення раніш займа-ної статусної позиції (лідерства) всупереч груповій думці,
2) ущемлення гідності окремих учасників, 3) переважання влас-них інтересів над груповими (частіше — лідером) при розподілі здобичі, 4) спонукання до захисту від уявного чи реального зазіхання на права учасників, 5) спроби лідера позбутися не-бажаних, «несимпатичних» йому особисто спільників, 6) бру-тальне підкорення лідером своїй волі окремих учасників,
7) прагнення помсти кривдникам у своїй же групі, 8) підозра у співробітництві з міліцією окремих учасників групи, 9) воро-жість одних учасників до інших у зв'язку з 'їхніми фізичними ва-дами. Зазначені прояви можуть враховуватись для моделюван-ня конфліктних ситуацій і підриву цілісності групи, що призво-дить до втрати взаєморозуміння, антагонізму, ворожнечі тощо. Це має велике значення для вироблення відповідної тактики роз'єднання злочинних груп і потребує високого професіона-лізму та знання психології конфлікту
2. Характеристика причин виникнення та основних стадій конфлікту
Причини конфліктів можна поділити на об'єктивні та су-б'єктивні, причому в обох випадках вони негативно вплива-ють як на стосунки в офіційній та неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.
Об'єктивними причинами конфліктів у колективі мо-жуть бути: недоліки в організації роботи, невідповідне мате-ріально-технічне забезпечення діяльності (нестача технічних засобів, перенаселеність службових кабінетів), нераціональ-ний розподіл обов'язків та нерівномірна завантаженість пра-цівників роботою, а