повноту, глибину, точність образу сприйнятого.

У будь-якій діяльності, а особливо у навчальній, від якості сприйняття значною мірою залежить багатство знань і умінь людини.

При цьому слід враховувати такі важливі психологічні фактори: настанова (установка) на сприймання, інтерес, значимість інформації, що сприймається.

Добре, якщо установка позитивна (ця інформація важлива, необхідна, матеріал доступний для розуміння; негативна інформація непотрібна). Матеріал сприймається набагато ефективніше, якщо до нього проявляється зацікавленість, інтерес.

При сприйманні важливе значення мають фон і фігура – тобто вміння виділяти із загального найважливіше.

Наприклад, для кращого опрацювання свого конспекту кожному із вас необхідно зробити поля, виділяти абзаци – ні в якому разі текст не повинен бути суцільним, терміни виділяти червоним (або іншим відмінним від синього) кольором, залишати місце після кожного питання для нової інформації – в науці відбуваються відкриття, - цікавих фактів. Скорочення повинні бути зрозумілими, бажано завести на початку зошита словничок скорочень.

Властивості сприйняття

Предметність – різні за якістю відчуття поєднуються і дають інформацію про річ, що має певне призначення (яблуко - червоне, гладке, пахуче, кругле, велике).

Цілісність та структурність – предмет чи явище сприяється цілісно, якщо випадають окремі елементи (намальований силует – ми сприймаємо людину). Одна і та ж мелодія на різних музичних інструментах та в різних регістрах сприймається однаково).

Константність (постійність) – при зміні умов спостереження предмет сприймається однаково (дім з висоти ми сприймаємо як дім, а не сірникову коробку – тут включаються інтелектуальні можливості, досвід).

Вибірковість – найпотрібніші деталі цілого завжди сприймаються виразніше.

Усім людям в певних умовах властиве неадекватне, помилкове відображення предметів, яке називається ілюзією.

Наприклад, світлі предмети здаються більшими в порівнянні з темними: сидячи в поїзді, який стоїть, дивлячись на інший поїзд поруч, який їде, людина сприймає свій поїзд, як такий, що рухається.

Ілюзії слід відрізняти від галюцинацій.

Галюцинації – це патопсихологічний симптом. Під час галюцинацій людина нічого не сприймає, це слід минулого сприяння, хворобливе уявлення, що виникає в свідомості. Людині здається, що вона бачить або чує те, чого нема, може відчувати, що хтось доторкнувся до неї (хоч нікого нема), чути запах в той час, як ніщо не пахне. При цьому, закривши очі, людина продовжує бачити, заткнувши вуха, чути. (Пригадайте “Кайдашеву сім’ю”. Старий Кайдаш бачив чортів, наказував жінці змести їх віником. Слід зважити на те, що кожна людина має свої індивідуальні особливості сприймання. Відповідно до цього людей можна поділити на такі типи:

Аналітичний – схоплюють більше деталі, ніж в цілому предмет.

Синтетичний – схоплюють предмет в цілому.

Аналітико-синтетичний – здатність сприймати як деталі, так і предмет в цілому.

Сприймання, яке носить цілеспрямований характер, називається спостереженням.

Спостережливість – цінна властивість особистості, яку необхідно розвивати.

Сенсорна деривація – людині потрібні відчуття і сприйняття.

Аналізатори взаємодіють між собою. Ця взаємодія виявляється в так званій компенсації.

Компенсація – підвищення чутливості одних аналізаторів при втраті чутливості іншими.

(У сліпих – надзвичайно розвинені слухові і тактильні, у глухих – чуття вібрації. Є випадки, коли людина, яка втратила слух, може слухати музику, поклавши руку на інструмент.

Цікавим є і феномен адаптації.

Адаптація – це зміна чутливості аналізатора відповідно до сили подразника. Вона настає при тривалих подразненнях і буває позитивною (в темряві – після світла – людина не бачить, але через короткий час ”око” пристосовується і, наприклад, в кінотеатрі людина легко знаходить своє місце).

Негативна – звикання до шуму, вібрації, різкого світла, запаху (не помічаєш їх) веде до різних порушень, а іноді й до хвороби.

У молодих людей, які постійно працюють під гучну музику, погіршується слух; перебувають в яскраво або тьмяно освіченому приміщенні – погіршується зір і п.п. Тому слід дотримуватися гігієнічних вимог для того, щоб зберегти своє здоров’я. Статистика свідчить, що кожний 5 юнак допризовного віку має певні вади, пов’язані із зором, слухом.

2. Пам’ять, її види та закономірності.

Пам’ять – це психофізіологічний процес, що виконує функції: а) запам’ятання; б) збереження; в) відтворення; г) забування досвіду особистості.

Процеси пам’яті називають мнемічними

(Мнемозина – богиня пам’яті).

Є кілька класифікацій пам’яті.

І. За характером психічної активності.

Моторна (рухова) – це запам’ятання, збереження і відтворення рухів та їх систем.

Ознакою доброї рухової пам’яті є фізична спритність, танці, спортивна тощо.

Емоційна – пам’ять на пережиті почуття. Давні події переживаються. Як раніше. (Місячний співом бум наповнений сад).

Образна – залежно від аналізатора – зорова, слухова, тактильна, нюхова, смакова.

Ейдетична вид образної пам’яті – надзвичайно точне образне відтворення предмета при його відсутності (властива підліткам, людям, які ізольовані тривалий час).

Словесно-логічна – думки, втілені у форму мови (осмислене запам’ятання)

ІІ. За характером мети діяльності.

Довільна, мимовільна, після довільна.

Кожній людині притаманні всі названі види пам’яті, але, звичайно, домінує один: у художника – образна, у лектора – словесно-логічна, в актора – емоційна, у спортсмена – рухова.

У процесі навчання важливо об’єднати всі ці види.

Сучасні психологи виділяють 3 види пам’яті щодо часу, протягом якого зберігається інформація (за тривалістю утримання інформації).

Це довгочасна – найбільш поширений засіб збереження інформації (тобто на тривалий період).

Короткочасна – це ніби відлуння тільки що сприйнятого. Її образи на диво близькі до оригіналу. При сильних сторонніх подразниках вони швидко зникають. Не залишаючи сліду. Якщо умови сприятливі, то образи короткочасної пам’яті закріплюються і стають надбанням довгочасної пам’яті. Специфіка оперативної пам’яті полягає в тому, що вона обслуговує тільки певні дії, які використовуються і стають непотрібними. ( В задачі на 3 дії нам найважливішим є останній результат, а 2 проміжних в підсумку вже не відіграє ніякої