— це те, на що вона спрямована і що повинно складати її пря-мий результат. Мотив — це те, що зумовлює прагнення людини до даної, а не якої-небудь іншої мети. Мотиви є необхідним компонентом діяльності людини, її цілеспрямовані дії завжди спонукаються певними причинами, вона здійснює їх заради чо-гось важливого для неї. Терміном «мотиви» (від латинського moveo — рухаю) і означають ті спонукальні причини, що зумов-люють цілеспрямовану діяльність людей.
Генетичне первинного основою мотивації людини є її первинні і вторинні потреби. Люди завжди мають потреби в їжі, питві, одязі, в різних предметах і явищах світу, в знаннях про них, які необхідні для підтримування і розвитку їх життя. Ці потреби усвідомлюються і переживаються людиною, завдяки чому у неї виникають спонукання до дій, спрямованих на їх задоволення.
Внаслідок задоволення або незадоволення потреб у людини виникають певні почуття, емоції. Вони також спонукають її до дій і вчинків, але не самі по собі. Адже людина діє, працює, тво-рить заради не лише переживання задоволення чи уникнення не-задоволення, вона прагне при цьому до якогось об'єктивного результату, що відповідає її потребам. Отже, почуття є одним з мотивів діяльності людини тому, що вони безпосередньо пов'я-зані з її потребами. На основі потреб і почуттів у людей форму-ються різноманітні їх інтереси (до певної галузі праці, до науко-вих знань, до мистецтв і т. д.), які теж відіграють важливу роль у мотивації їх діяльності. Важливим спонуканням людини до діяльності є також її ідеали і переконання.
Потреби й інтереси людини можуть бути задоволені лише з допомогою певних об'єктів, тобто предметів або явищ зовніш-нього світу. Тому і спонукання до діяльності людина завжди по-в'язані з ними об'єктами. В цьому ми переконуємося, аналізуючи кожну дію людини та її мотиви. Мотивами дій людини, що зби-рає гілки, розкладає багаття і запалює його, може бути, на-приклад, її потреба в теплі або гарячій їжі. Дії учня, що будує, а потім запускає модель літака, можуть спонукатися, мотиву-ватися його інтересом до авіації, професії пілота, якою він вирі-шив оволодіти після закінчення школи. Переконання школяра в необхідності порядку і дисципліни на уроках може бути моти-вом його дисциплінованої поведінки, а також і мотивом критики ним порушників порядку в школі.
Отже, мотивами називають потреби, почуття, Інтереси, пере-конання та інші спонукання людини до діяльності, зумовлені ви-могами її життя.
Мотиви діяльності відіграють велику роль в житті кожної людини і цілого суспільства. Від змісту і характеру мотивів зале-жить в значній мірі характер і ефективність діяльності людини. Великі успіхи в піднесенні продуктивності праці, в наукових відкриттях, літературі і мистецтві, досягнуті радянськими людь-ми, зумовлені передусім високими і благородними мотивами служіння Соціалістичній Вітчизні, палкою любов'ю до неї.
Усвідомлення обов'язку, пізнавальні інтереси, прагнення до знань, любов до праці чинять благотворний вплив на успішність і дисциплінованість учнів. Вони стимулюють їх до активної ді-яльності, до глибшого оволодіння самим змістом знань і до тру-дових успіхів. Ці мотиви, бувши внутрішньою спонукою до діяльності, забезпечують належну наполегливість учнів у навчан-ні, праці і набуванні навичок дисциплінованої поведінки.
Первинні, органічні потреби вроджені у людини. Від природи вона, як і кожна тварина, має потребу в їжі, питві, захисті тощо. Але й вони розвиваються, остаточно формуються далі в процесі набування людиною індивідуального досвіду в результаті її вза-ємодії з зовнішнім світом. В процесі цієї взаємодії у неї утворю-ються різноманітні вторинні потреби.
Для підтримування життя людині потрібні різні речовини і предмети зовнішнього середовища. Можливість або неможли-вість їх одержання характеризує стан умов існування людини. Нестача, наприклад, харчових речовин викликає певні зміни у внутрішньому середовищі її організму і в роботі внутрішніх органів. Ці зміни показують об'єктивний стан потреби людини в їжі. Проте однієї лише наявності об'єктивної нужди в чомусь ще не досить для виникнення у людини спонукання до дій. Все, що спонукає людину до діяльності, неминуче повинно пройти через її голову. Об'єктивний стан нужди людини відбивається в її мозку в формі переживання потреби, або точніше, пережи-вання її незадоволення. Поки нужда не задоволена, вказує Маркс, людина перебуває в стані незадоволення своєю потре-бою, а отже, і самою собою. Це переживання включає і спону-кання, прагнення до дій, спрямованих на предмети дійсності, які можуть задовольнити дану потребу.
Фізіологічною основою спонукання до таких дій є осередок оптимального, домінантного збудження, який виникає в корі пів-куль головного мозку під впливом переважно безумовних подраз-нень, що надходять в кору з внутрішнього середовища організму.
Таким чином, першою необхідною передумовою виникнення спонукання до діяльності є наявність переживання потреби, яке відбиває об'єктивний стан нужди людини в чомусь. Первинною ж причиною виникнення спонукання є зміни в умовах існування людини, які і викликають дану потребу.
На початку виникнення спонукання до дії ми усвідомлюємо не досить виразно широке предметне коло нашого прагнення. Але надалі, в міру того як об'єкт прагнення більш усвідомлюєть-ся і конкретизується, це прагнення набуває конкретно-предметного характеру.
Конкретно-предметні спонукання формуються в процесі на-громадження людиною досвіду задоволення її потреб з допомо-гою певних предметів дійсності. Внаслідок цього переживання даних потреб стає спонуканням до дій, спрямованих саме на ці предмети. Завдяки цьому надалі спонукання до дії може бути викликане лише сприйманням зовнішніх ознак даних предметів (наприклад, їх виглядом, запахом тощо). Більше того, спону-кання може викликатися одним лише уявленням про потрібний предмет.
Таким чином, другою необхідною передумовою виникнення конкретно-предметного спонукання до діяльності с наявність у