Спонукання до дій, спрямованих на задоволення вторинних, культурних, духовних потреб, виникає також при наявності за-значених двох умов. Життя людини в суспільстві породжує у неї потреби у відповідному культурному оточенні, спілкуванні з ін-шими людьми, в набуванні різноманітних знань і т. д. Можли-вість або неможливість задоволення цих потреб характеризує умови існування людини як особистості, як члена колективу.

Неможливість задоволення кожної такої потреби також ви-ражає об'єктивний стан нужди людини у відповідних явищах дійсності. Цей стан відображується в мозку людини в формі переживання нею потреби, яке і викликає спонукання до дій, спрямованих на задоволення даної потреби. Тяжке переживання людиною, наприклад, стану самотності пов'язано з усвідомлен-ням нею різних змін в її житті, неможливості спілкування з близькими людьми. Це переживання викликає відповідні думки і сильне спонукання, прагнення до дій, спрямованих на шукання способів зустрінутись з певними, людьми.

Конкретно-предметний характер такого роду прагнень зале-жить також від наявності у людини певного досвіду задоволення своїх духовних потреб з допомогою тих засобів, які є в суспіль-стві. Предметна спрямованість вторинних, зокрема духовних потреб, формується у людини з раннього віку в процесі її виховання та її особистої практики, їй з'ясовують значення, напри-клад, знань мови, арифметики і т. д. Разом з тим, на основі свого досвіду вона переконується в життєвому значенні для неї цих знань. Людина починає усвідомлювати потребу в знаннях, при-тому в знаннях з певної галузі науки, техніки і т. п.

Отже, об'єктивні умови життя визначають мотиви діяль-ності людини, відбиваючись у корі великих півкуль її головного мозку.

Мотиви діяльності людини багаті і різноманітні. Специфічною особливістю мотивації діяльності людини є те, що в ній керівна роль належить спонуканням, породженим суспільними умовами її життя. Навіть біологічні потреби людини в певній мірі під-порядковуються суспільним мотивам ЇЇ діяльності.