Реферат з психології

Розвиток когнітивної сфери підлітка

У підлітковому віці спостеріга-ється розвиток обсягу уваги, підви-щення стійкості уваги та розвиток здатності до переключення та роз-поділу уваги. Також у підлітків від-мічається погіршення результатів навчальної діяльності. Це відбува-ється тому, що розумові здібності підлітка на відміну од здібностей молодшого школяра, набувають нової якості: вони стають опосередкованими. Це відбувається за-вдяки розвитку понятійного, мов-но-логічного, абстрактного мис-лення. Підліток може оперувати поняттями, міркувати про власти-вості та якості предметів, висувати гіпотези, планувати дослідницьку діяльність та засвоювати великі ма-сиви інформації.

Причини неуважності підлітка полягають у суперечливості само-го вікового періоду: підліток зда-тен придумати спосіб запам'ятову-вання нової формули, тобто керу-вати своєю пам'яттю, може вису-нути гіпотезу, тобто спрямувати, регулювати процес свого мислен-ня тощо, але йому дуже важко керувати своєю особистістю, собою як цілим.

В основному це пов'язано з но-вими інтересами, переживаннями та хронічною емоційною не-стабільністю, яка виявляється в імпульсивності, нестриманості, іноді агресивності.

Розумова діяльність підлітка, також як і його поведінка, залежить від стану його мотиваційної сфе-ри. Підліток уважний тільки щодо того, що якось пов'язано із його актуальними потребами та пережи-ванням.

Усі інтимні переживання підліт-ка тією чи іншою мірою пов'язані з пошуком себе, з пізнанням своїх здібностей та можливостей, з праг-ненням дізнатися, як оцінюють його оточуючі, з постійним пере-биранням на себе різних дорослих ролей та гострою необхідністю у формуванні власного образу «Я».

Це для підлітка головневі якщо те чи інше навчальне завдання сприяє розвиткові особистості, якщо навчальна ситуація пов'яза-на з переживаннями, якщо харак-тер і форми спілкування з підліт-ком допомагають йому здобути до-рослої позиції, то увага стає стій-кою та концентрованою.

Навчання молодших підлітків спрямоване на запам'ятовування навчального матеріалу (а не на ро-зуміння) і неодноразове повторен-ня його. Але вже в середині підліт-кового віку пам'ять починає роз-виватися в напрямі інтелектуалі-зації. Зростає кількість учнів, які використовують прийоми опосеред-кованого запам'ятовування, збіль-шується обсяг таких прийомів, їх використання стає все більш сві-домим, цілеспрямованим.

Учні-підлітки мають індивіду-альні різниці і в характері мнемічної діяльності: якщо учні 5-го кла-су використовують більше зов-нішні прийоми запам'ятовування (асоціації, смислове групування), то учні 8-го класу більше викорис-товують опосередковані прийоми запам'ятовування та пошук для кожного матеріалу специфічних прийомів. Центральне місце посі-дає аналіз змісту матеріалу, його своєрідності та внутрішньої логі-ки. Деякі підлітки виявляють гнуч-кість у виборі шляхів заучування, інші намагаються структурувати та логічно обробити навчальний ма-теріал. Уміння логічно обробити матеріал часто розвивається сти-хійно. Учні, які погано запам'ято-вують, не вміють зосередитися на роботі — інтелектуально пасивні, їхня мнемічна діяльність виріз-няється стереотипністю, способи обробки матеріалу одноманітні, мислення нібито не бере участі у запам'ятовуванні. Розвиток уміння формулювати і виражати думку своїми словами підвищує успіш-ність, надає знанням глибини, спо-нукає подальший розвиток інтелек-ту та здібностей підлітка.

Вивчення пізнавальної діяль-ності дітей говорить про те, що наприкінці початкової школи спостерігається підвищення дослід-ницької активності дітей, подаль-ший розвиток їхнього мислення. Уже у 8—9 років діти, читаючи та спостерігаючи за різними явищами життя, починають формулювати по-шукові запитання, на які самі на-магаються відповісти. У 11 —12 ро-ків практично всі діти спрямовують свою дослідницьку активність фор-мулюванням пошукових запитань. Це відбувається тому, що школярі намагаються зрозуміти та усвідоми-ти причиново-наслідкові зв'язки і закони появи різних подій.

Дослідницька активність дітей на етапі причинового мислення характеризується двома якостями: зростанням самостійності діяль-ності мислення і зростанням кри-тичності мислення. Завдяки само-стійності підліток навчається керу-вати своїм мисленням: ставити до-слідницькі цілі, висувати гіпотези причиново-наслідкових залежнос-тей, розглядати відомі йому факти з позицій висунутих гіпотез. Ці здіб-ності, без сумніву, є основними передумовами розвитку творчості на етапі причинового мислення. Критичність мислення виявляєть-ся у тому, що діти починають оці-нювати свою діяльність та діяль-ність інших з поглядів законів і правил природи та суспільства. З одного боку, завдяки усвідомлен-ню правил і законів, творчість ді-тей стає більш зрозумілою, логіч-ною, щирою. З іншого боку, кри-тичність заважає творчості, бо на етапі висування гіпотези можуть здаватися нереальними і їх відки-нуть. Подібні самообмеження зву-жують можливості появи нових, оригінальних ідей.

З віком діти стискаються з ве-ликою кількістю ситуацій, коли неможливо визначити одну причи-ну події. Багато соціальних та при-родних явищ викликаються вели-кою кількістю різних чинників. Прогнози розвитку цих явищ мають вірогідний характер, це свід-чить про їх приблизну достовір-ність.

В усіх цих випадках причино-вого мислення недостатньо. Вини-кає необхідність у попередньому оцінюванні ситуації та відборі се-ред багатьох варіантів таких, які мають суттєвий вплив на розвиток подій. Відбір при цьому здійсню-ється через вибір декількох критеріїв для звуження «зони пошу-ку». Мислення, яке робить такий вибірковий пошук, дає змогу ви-рішувати складні, невизначені, проблемні ситуації, називають евристичним.

Евристичне мислення форму-ється у 12—14 років. Вивчення ми-слення дітей та підлітків показує, що, порівняно з молодшими шко-лярами, підлітки по-іншому дослі-джують проблемну ситуацію. Так, якщо в період між 9—11 роками, завдяки високій дослідницький ак-тивності, діти ставлять багато по-шукових запитань щодо різних ас-пектів ситуації, то підлітки відразу концентрують свою увагу на одній або декількох гіпотезах. Це еконо-мить час, допомагає більш заглиб-лено опрацювати проблемні аспек-ти. Таким чином, у підлітковому віці відпрацьовується вміння побу-дувати проблемну ситуацію: від-окремити проблему, критерії опти-мального рішення, відділити головне від другорядного, ранжу-вати предмети і об'єкти за ступе-нем важливості.

Розвиток соціально-психологічної характеристики особистості, характеру підлітка

Акцентуації характеру — це крайні варіанти норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені, завдяки чому підвищу-ється чутливість організму люди-ни до певного роду психогенних впливів.

Акцентуації найчастіше розви-ваються в період становлення ха-рактеру та згасають із віком. Осо-бливості