Реферат

з психології

на тему:

„Значення колективу в діяльності медпрацівника”

Майже в кожній професії формується свій професійний колектив, який разом ставить і вирішує певні питання, тому вкрай важливим є дослідження питань колективу, спільної діяльності та взаємодії працівників. Проблема колективу у медичній галузі також існує і її досліджують.

Перед тим як розглядати місце і значення колективу у діяльності медичних працівників, спробуємо з’ясувати поняття “колективу” взагалі. Під поняттям “колектив” розуміють групу людей, об’єднаних загальними ідеями та задачами, які досягли у процесі соціально бажаної діяльності високого рівня розвитку. В колективі, за умови ідеального розвитку, більшість його членів отримує моральне та матеріальне задоволення. Для колективу характерна згуртованість, що характеризується системою внутрішньо групових зв’язків, підґрунтям яких є ступінь збігу установок членів групи і оцінок ними ідей, цілей, завдань і шляхів їх реалізації.

Будь-який учасник (представник) колективу, володіючи комплексом соціальних установок, впливає на колектив. Одночасно він сам знаходиться під впливом колективу. Будь-який внутрішньо груповий поділ насамперед повинен ураховувати можливості співробітництва і взаємодопомоги, а також здатність до саморегуляції і творчості.

В будь-якому колективі формується колективна психіка. Її проявом є загальні почуття, думки, колективні реакції і настрої більшості, що найчастіше виявлено у співчутті і співучасті, коли кожен член колективу емоційно реагує на горе і радість членів групи. Колектив має історію, минуле, справжнє і майбутнє, чого немає натовп або кліка.

Нерідко певні обставини, частіше економічні, можуть призводити до виникнення групового егоїзму, тобто інтереси конкретного колективу виділяються і шануються на противагу інтересам суспільства. Досліджуючи колективну рефлексологію, В.М. Бентерєв дійшов висновку, що суспільна свідомість визначається не завжди і не лише вихованням, але й тим, що століттями нагромаджувалося в людях, стало складової їх інтелекту.

Тривалий час вітчизняна наука не приділяла належної уваги питанням психоаналізу особистості і колективу. Як результат, суспільство виявилося непідготовленим до вибухонебезпечних виявів групового егоїзму, асоціальних дій, міжнаціональних конфліктів. У колективах він виявляється у період налагодження економічних механізмів, нових форм господарювання. Саме в цей час формуються чисельні суперечності між інтересами суспільства та інтересами трудових колективів.

Характеризувати колектив можна за певними показниками. Найінформативнішими з них є зрілість колективу, рівень взаємо пізнання і характер стосунків у ньому. На мікроклімат колективу значний вплив має комфортність кожної особи, яка входить до нього, та задоволення спільною діяльністю.

Колектив - це складна конструкція, де переплітаються думки, почуття, прагнення, інтереси, захоплення найрізноманітніших людей. Тому у виробничих колективах, крім формальних груп, передбачених структурним поділом, можуть утворюватися неформальні групи. Це соціальна спільність, яка формується на підґрунті між особистісних стосунків, не має офіційного статусу. Об’єднання людей відбувається з урахуванням спільних інтересів, а також між особистісних симпатій. Керівникові бажано знати про групи у колективі, оскільки їх дії, крім позитивних, можуть мати анти суспільний характер, особливо за умови негативного лідера.

Доведено, що для групового мислення характерні переоцінка, зайвий оптимізм. У такому разі сильний колектив, де є критика, вільний обмін думками, менш помиляється, рідше підпадає під вплив хибної оцінки оточуючого середовища.

Доведено, що оптимальною для управління за умови максимального застосування соціально-психологічних методів є група із 7-8 осіб. До складу її повинні входити чоловіки і жінки різного віку з різними темпераментами і характерами. Чим різноманітніший за складом колектив, тим простіше ним управляти. Суть демократичних основ організованості колективу полягає в соціальній спрямованості його дій в ім’я кожної людини і загально групової дисципліни кожного члена групи в ім’я усіх.

Особистість, яка приносить у колектив доброту і розуміння, має здатність до експансії, комунікабельна, виявляє піклування, сумлінне ставлення до праці, принциповість і багато інших позитивних якостей, безумовно, буде сприяти оптимізації трудової і соціальної діяльності.

Невихований, з низьким рівнем культури, холерик постійно конфліктуючи, може бути нестримним у колективі.

Лінивий флегматик не будучи компетентним завжди буде перешкодою у творчості і діяльності колективу.

Сангвінік, обділений певними соціальними установками також буде руйнувати існуючі хороші між особистісні стосунки. Наприклад, людина відверта, досвідчена і професійно підготовлена до праці, високоментальна буде своїм прикладом зміцнювати колектив. Однак структура трудових відносин не завжди залежить від волевиявлення членів колективу.

Врахування усіх вищезгаданих моментів вкрай важливе саме для медичних працівників, де стосунки між колегами мають бути не гіршими, ніж стосунки медичним персоналу з хворими.

Використана література:

Психологія і робота. – К., 2000.

Сестринська справа. – К., 2001.