Міміка: жувальні рухи, посмішка, вираз насолоди, задоволення.

Золоті краплинки (4-5 років)

Іде теплий дощ. Танцюють бульбашки в калюжах. Із-за хмаринки визирнуло сонце. Дощ став золотим.

Діти підставляють обличчя і долоні золотим краплинам теплого літнього дощу.

Під час етюду звучить музика Д.Христова “Золоті краплинки”.

Виразні рухи: голова закинута, рот напіввідкритий, очі заплющені, м’язи обличчя розслаблені, плечі опущені.

Клумба і садівник (5-6 років)

Діти обирають ролі квітів на клумбі. Всі квіти зів’яли, бо дво не було дощ. Але нарешті прийшов садівник і полив рослини. Вони підняли голівки, розгорнули пелюстки і стали надзвичайно гарними. Квіти вдячно усміхаються садівникові, милуються собою та сусідами по клумбі.

Виразні рухи: сісти навпочіпки, голову і руки опустити (квітка зів’яла); підняти голову, розпрямити тулуб, руки підняти (квітка розквітла).

Міміка: очі напівзаплющені, м’язи розслаблені задоволена посмішка.

Гру можна продовжувати, пропонуючи ситуації: сонце гріє – сонце палить, спека – подув легенький вітерець – вітер став холодним, квіти замерзли – садівник закрив їх від вітру...

Паровозик із Ромашкою (6-7 років)

Діти уявляють себе пасажирами чудового Паровозика з мультфільму. Паровозик зупиняється в дивнім лузі, де росте безліч квітів. Пасажири милуються заходом сонця, слухають спів пташок, збирають ромашки (конвалії, сунички, кульбабки, проліски, листя), нюхають букети, щасливо посміхаються.

Вираження негативних емоцій та переживань

Можливість в умовній ситуації вільно виражати певні негативні емоції, регулювати час та міру їх прояву дає змогу дітям свідомо ставитись до своїх та чужих переживань.

Виражаючи в уявних ігрових умовах перебільшений страх або гнів, дитина ніби пересичується ними, що знижує психотравмуючий вплив цих емоцій, запобігає їх закріпленню та переходу у нав’язливі стани.

Вираження суму та страждання

Зайчики (3-4 роки)

Інспекція вірша М.Познанської “Зайчики”:

В лісі сніг. У лісі звірі.

Ось зайчатка скачуть сірі.

Сірі їстоньки хотять,

Сірі з холоду тремтять.

Бідні зайчики голодні.

Ще не снідали сьогодні.

Виразні рухи: стрибають, ніби гріються, руками б’ють себе в боки, обіймають за плечі, притискають до живота.

Міміка: лоб зморщений, брови зведені, губи злегка надуті, кутки губ опущені.

Ведмедик Мишка (4-5 років)

Інсценізація вірша І.Неходи “Ведмедик Мишка”.

Ну, я це – ведмедик Мишка,

Він і плаче, і реве...

Він звихнув учора ніжку

І тепер кривенький трішки...

Та нічого – заживе!

Діти зображають ведмедика, який плаче, тримається за ніжку, шкутильгає.

Сумний зайчик (5-6 років)

Діти пригадують казку про Козу-Дерезу. Потім по черзі зображають зайчика, яки сидить під дубком, плаче і крізь сльози відповідає ведмедю, вовку, лисичці та раку: “Як же мені не плакати, коли в моїй хатці звір страшенний сидить...”

Мурашка стомився (6-7 років)

Ведучий читає вірш Л.Костенко “Мурашки думають про зиму”:

знайшов мурашка гарну бадилину.

Бере – везе... везе – везе...

І так, і сяк, і вгору, і в долину –

Така важка, ніяк не доповзе.

Діти зображають, як повзе мурашка, як схиляється. як нього ніжки збиті камінням, як він нарешті сів, притулився до чогось, простяг ноги, опустив руки, голову, зігнувся і каже: “Така важка, ніяк не довезу...”

Вираження гніву

Сердитий дідусь (3-4 роки)

Дідуся в село приїхав Петрик і одразу пішов гуляти. Дідусь розсердився, що Петрик вийшов за хвіртку. А якщо з лісу вибіжить вовк? Що станеться з онуком?

Міміка: насуплені брови, стиснуті губи.

Король Лісовик (4-5 років)

Інсценізація вірша

Ой ховайтесь хто куди,

Щоб не трапилось біди!

Бо сьогодні Лісовик

Розсердився геть на всіх!

як затупає ногами!

Замахає кулаками!

Зуби стиснув, брови звів!

Хто його так розлютив?

З чого стався весь той гнів?

Може, він щось люте з’їв?

А нічого і не сталось.

Просто мухи покусали!

Посварилися (5-6 років)

Два хлопчики посварилися. Вони дуже сердиті, насуплені, наступають один на одного, розмахують руками. Ось-ось поб’ються.

Люта Гієна (6-7 років)

Гієна стоїть біля самотньої пальми. В листях ховається маленька мавпочка і Гієна чекає, коли спрага і голод зженуть мавпочку на землю. Тоді вона її з’їсть.

Якщо хтось з дітей наближається до пальми, щоб допомогти мавпочці, Гієна лютує:

Я – люта Гієна!

Жахлива Гієна!

Не раджу вам близько

Підходить до мене!

Виразні рухи: посилена жестикуляція, тіло тремтить, ноги напружені для стрибка.

Міміка: зведені брови, наморщений ніс, відкопилені губи.

Вираження страху

Лисеня боїться (3-4 роки)

Лисеня побачило на другому березі струмка свою маму, але воно ніяк не наважиться увійти в воду (перебігти через місток, перестрибнути). Вода холодна, та і глибока тут.

Виразні рухи: поставити одну ногу вперед на носочок, прийняти її. Повторити цей рух кілька разів.

Гроза (4-5 років)

За вікном гроза. Шумить злива. Спалахують блискавки. Грізно гуркоче грім.

Малюк один вдома. Він стоїть біля вікна. Коли знову гримнув грім, йому стає страшно.

Звучить музика М.Раухвергера “Грім”.

Виражені рухи: голова схилена вперед і втягнута в плечі, очі широко розкриті, рот теж відкритий, долоні ніби відганяють від обличчя страшне видовище.

Страх (5-6 років)

Малий лишився вдома один і дуже боїться. Він нерухомого сидить на стільці і перелякано дивиться на двері: а раптом у тій кімнаті хтось причаївся, що тоді?

Звучить музика Н.Мясковського “Тривожна колискова”.

Виразні рухи: голова відкинута назад і втягнута в плечі.

Міміка: брови підняті вгору, очі розширені, рот розкритий, немов для зойку.

Після етюда дітей запитують, кого або чого вони бояться насправді, пропонують намалювати або розповісти. Активізація згадок про страх допомагає дітям розкрити свої емоції в розповіді, в малюнку або грі.

Нічні звуки (6-7 років)

Каченя втекло з дому. Ніч застала його у лісі. До того ж зіпнулась погода: пішов дощ, піднявся вітер. Дерева гучно рипіла і гнули віти під натиском вітру майже до землі. А каченяті здавалось, що його хапають великі темні і мокрі лапи. Перешукувались пугачі, а каченя думало, що хтось кричить від болю. Довго металося каченя по лісу, поки не знайшло собі затишне місце, щоб