Хід і дослідницький ефект застосування методу самоспостереження багато в чому залежить від умілих та вправних дій дослідника, який організовує та забезпечує процес дослідження від початку до його логічного кінця.

9. Експеримент та основні вимоги до нього

Експеремент – це організована дослідником взаємодія між піддослідним або групою піддослідних і експерементальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Експремент відрізняється від спостереження можливістю активного втручання в ситуацію дослідника, який здійснює планомірні маніпуляції однієї або кількома змінними та реєструє зміни, що відбуваються з досліджуваним явищем.

Основні особливості експеременту, які зумовлюють його дослідницьку цінність, такі:

Залежно від характеру та умов експериментальної ситуації розрізняють два головні різновиди експеременту: лабораторний і природний.

Природний експеремент проводиться не в лабораторії, а в звичайних життевих умовах; при цьому експерементальному впливу піддаються умови, в яких протікає діяльність, що вивчається, сама ж діяльність піддослідного спостерігається в її природному виявленні. Проте вибір природної ситуації експеременту не є спонатнним, випадковим. Дослідженя відбувається згідно з підібраними умовами, що відповідають цілям дослідження, а процеси, що пізнаються, протікають у природному їх порядку та послідовності без втручань експерементатора. Природний експеремент поєднує в собі позитивні якості спостереження і лаборатоного експременту, однак порівнянно з лаборатоним є менш точним і в багатьох випадках має доповнюватися ним.

Лабораторний експеремент – це дослідження, проведене у штучно створених умовах ( у лабораторії). На відміну від природного експеременту він передбачає організацію досить незвичної для піддослідних ситуації. В умовах лабораторного експеременту піддослідний знає, що його вивчають, але, як правило, не має інформації про характер завдань, які розв’язує дослідник в експременті.

Використання методу лаборатоного експеременту дає досліднику чимало переваг, зокерма можливість уникнути чимало переваг, зокрема можливість уникнути побічного впливу, наприклад, шуму; одночасно контролювати кілька змінних і точно реєструвати дії піддослідного.

Використання спеціальних приміщень, тренажерів дає також змогу моделювати реальні умови які у повсякденному житті рідко зустрічються або недоступні для спостереження.

Загальною вимогою під час проведення експеременту є виокремлення експерементальної і контрольної групи, щоб результати дослідження можна було порівняти з певним еталоном.

10. Процедурні особливості знаходження „істинної” дисперсії та дисперсії похибки

Надiйнiсть (в англомовнiй психологiчнiй лiтературi еквiвалентом цього термiна є reliability) - це характеристика психодiагностичної методики, що вiдображає мiру точностi вимiрiв, якi здiйснюються за допомогою даного тесту, а також сталiсть результатiв тесту пiд впливом стороннiх випадкових факторiв, що не є об'ектами дослiдження. Згiдно з дiючими у США Стандартами розробки навчальних та психологiчних тестiв (Standards for Educational and Psychological Tests. Washington, D.C., 1974) надiйнiсть та валiднiсть виступають найважливiшими характеристиками методики як iнструменту психологiчного дослiдження.

На результат психологiчного дослiдження впливає велика кiлькiсть неврахованих факторiв (наприклад, емоцiйний стан пiддослiдного, мiра його втомлюваностi, мотивацiйна спрямованнiсть на дослiдження, низка iнших випадкових факторiв, таких як освiтленiсть примiщення, температура та вологiсть, година доби та безлiч iн.). Будь-яка змiна ситуацiї дослiдження пiдсилює вплив одних або послаблює дiю iнших. У своiй сумi вплив неврахованих утворюе дисперсiю результатiв психологiчного вимiру. Загальне розсiювання (дисперсiя) тестового обстеження можна, таким чином, уявити як наслiдок впливу двох категорiй чинникiв: мiнливостi самого вимiрюваного психологiчного явища, риси особистостi, iнтелекту тощо, а також факторiв нестабiльностi самоi вимiрювальної процедури (останнi визначаються чутливiстю методики до сторонньоi дii факторiв, якi не є предметом дослiдження).

У самому широкому розумiннi надiйнiсть тесту - це показник того, в якiй мiрi виявленi у пiддослiдних осiб вiдмiнностi у тестових даних є вiдбиттям дiйсної рiзницi у вимiрюваних психологiчних властивостях i, навпаки, в який мiрi вони можуть бути наслiдком випадкових помилок i артефактiв.

Бiльш вузьким змiстом поняття надiйностi, що безпосередньо пов'язаний із методиками визначення сталостi показникiв тесту є розумiння надiйностi як мiри узгодженостi тестових результатiв, отриманих при першому та наступному його використаннi для одних i тих же пiддослiдних у рiзнi моменти часу або при використаннi рiзних (але таких, що можна порiвняти за кiнцевими результатами) наборiв тестових завдань, а також при будь-яких iнших змiнах умов дослiдження.

Розподiл оцiнок, що мають члени вибiрки за виконання тесту, який вимiрюе якусь одну психологiчну характеристику, в iдеальному випадку теоретично збiгається з нормальним розподiлом. При цьому дисперсiя може вважатися як "достеменна" (тобто така, що вiдповiдає варiативностi того показника, що дослiджується). Кожний пiддослiдний займає свое мiсце, що визначається оцiнкою тесту. Теоретично це мiсце для кожного пiддослiдного буде сталим (якщо зважати на те, що психологiчний показник встановлено точно i вiн не змiнюеться при повторному дослiдженнi).

Якщо при повторному обстеженнi пiддослiднi справдi розташувались за ранговими мiсцями у вибiрцi таким же чином, як