Наслідки інтересу:

Почуття: 1) бажання вивчити, оволодіти знанням; 2) особиста участь, відповідальність; 3) інтерес-збудження; 4) напруженість, активність; 5)впевненість у собі, задоволення собою; 6) задумливість, натхнення; 7) інші.

Думки: 1) швидке, ясне, логічне мислення; 2) про нові предмети; 3) про бажання вивчити, здобути знання; 4) про можливі здобутки; 5) про привабливі і приємні речі; 6) інші.

Дії: 1) вивчення, оволодіння знаннями, участь в чому-небудь і досягнення чого-небудь; 2) вдале виконання дії; 3) задоволення собою; 4) яка-небудь важлива дія; 5) інші дії.

Таким чином, знаючи мотиви, вчитель завжди знайде причини і шляхи подолання труднощів. Формування мотиваційної сфери необхідно здійснювати у двох напрямках: 1) розвивати мотиви обов’язку, суспільної значущості учіння; 2) вчити розуміти суб’єктивну значущість учіння, забезпечувати розвиток здібностей, нахилів, професійної орієнтації. Важливе значення для процесу засвоєння знань має емоційно-почуттєва сфера. Емоційні хвилювання (радість, здивування, сум, страх, співчуття) викликаються в першу чергу активною позицією вчителя, змістом навчального матеріалу.

Для розвитку почуттів важливо проявити відвертість, створити атмосферу емоційного комфорту. Ефективним тут є індивідуальний підхід до учня.

Основними прийомами стимулювання учнів у навчально-виховному процесі є: опора на бажання, використання ідентифікації, урахування інтересів та нахилів, заохочення бажання домогтися успіху, демонстрування наслідків навчальних дій, визнання успіхів, використання виховних ситуацій та інші

15. Фрустрація та методика вивчення фрустрацій них реакцій

Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. М.Д.Левітов називає такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка заторкує її особистісно - її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричиняє стан фрустрації. Він виникає у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.

Фрустрація (з латинського - обман, невдача, марне сподівання) - стан пригніченості, тривоги, який виникає у людини в результаті неможливості виконання або досягнення мети.

К.К. Платонов визначає поняття фрустрації, як "…психічний стан дезорганізації свідомості та діяльності особистості, який викликаний об’єктивно непереборними і неоправданими перешкодами до бажаної мети. Фрустрації, які повторюються дуже часто, призводять до формування негативних рис характеру: агресивності, підвищеної схвильованості, дратівливості тощо". Фрустрація найчастіше розглядається як явище, яке зашкоджує людині [7].

Рівень фрустрації залежить від сили, інтенсивності фрустратора, функціонального стану людини, яка потрапила у фрустраційну ситуацію, від стійких форм емоційного реагування людини на життєві труднощі. Поведінка людини у стані фрустрації може бути різноманітною і вона залежить від багатьох факторів: від вікових особливостей, особистісних якостей, сили фрустратора тощо [1].

У фрустраційних ситуаціях перебувають майже 80 % людей. Якщо людина довгий час не виходить із фрустраційного стану, то формується невроз - хвороба, яка виникає внаслідок конфлікту людини з навколишнім середовищем на підставі сутичок бажань людини та дійсності, яка її не задовольняє. Найрозповсюдженими станами людини під час фрустраційних ситуацій вважають агресію та тривожність [8].

Агресія - це індивідуальна або колективна поведінка, дія, спрямована на завдання фізичної або психічної шкоди, або на знищення іншої людини, або групи людей [6]. Агресія виникає як реакція суб’єкта на фрустрацію і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, зненависті.

Умовно можна виділити низку різновидів поведінки з точки зору агресивності: антиагресивність (негативне відношення до різноманітних агресивних проявів людини); інтенсивна агресія, мотивована задоволенням, яке одержує людина від виконання умовно-агресивної діяльності (гри, змагання), яка не має на меті завдання шкоди; агресивність недиференційована (помірний прояв агресії, який виражається в роздратованості, грубості, гарячковості); імпульсивна агресивність (проявляється як безпосередня реакція на ситуацію конфлікту. Людина може застосовувати як вербальний, так і фізичний засіб агресії); умовна агресія, пов’язана з самоствердженням; агресивність ворожа, яка характеризується цілеспрямованим наміром нанесення ушкоджень іншому; інструментальна агресія (використовується для досягнення будь-якої значної мети); жорстока агресія (агресивні дії відрізняються підвищеною жорстокістю та особливою злобливістю); психологічна агресія (жорстка та безглузда агресія (агресивний психопат, "маніяк вбивця"); агресія за мотивом групової солідарності (бажання ствердити себе в очах своєї групи, показати свою силу...) [9].

Тривожність – наступний стан людини при зіткненні з фрустрацій ними ситуаціями. Це схильність індивіда до переживання тривоги. Тривога - емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки та проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. Основною емоцією в суб’єктивному переживанні тривоги є страх, але можуть зустрічатися ще й провина, печаль.

У людини тривога пов’язана з очікуванням невдач в соціальних взаємодіях і найчастіше обумовлена тим, що людина не усвідомлює джерело безпеки. Вона може виявлятися у вигляді невпевненості у собі, безсилля перед зовнішніми факторами, перебільшення їх погрозливого характеру [5].

Але тривожність не є первісною негативною рисою. Певний рівень тривожності - це природна та обов’язкова особливість активності особистості