Успішний бізнесмен раптом втратив інтерес до життя. У той момент, коли, здається, збулися всі його мрії, нависла безпробудна темрява і навіть сонце здавалося тьмяним ліхтарем у небі. Після тривалої боротьби з власним єством і незліченних спроб "узяти себе в руки" чоловік змушений був звернутися до психотерапевта. З'ясувалося, що багато років тому він зрадив єдину кохану людину, одружившися з розрахунку. Тоді ці почуття здавалися дурними сентиментами, які перекривали шлях до справжнього успіху. Однак виявилося, що успіх та щастя не тотожні, й багаті також плачуть. Перед депресією всі рівні. Це психічне захворювання дедалі частіше уражує людство і нині впевнено займає мало не третє місце за поширеністю серед усіх хвороб. Майже 75% жителів нашої планети принаймні раз у житті стикалися з цією напастю.

Про найпоширеніший психічний розлад розповідає психіатр-психотерапевт, керівник Центру психіатрії, психотерапії та практичної психології Євгеній Воронков.

Як визначити "хворобу століття"

Депресія - це насамперед розлад настрою, коли переважають пригніченість і сум. Людина не спроможна увесь час бути в доброму гуморі, вона болісно переживає втрати та невдачі. Тому інколи досить тяжко зрозуміти, коли саме починається депресія. Варто спитати себе: чи є в мене якісь бажання, чи можу я сміятися і радіти, з оптимізмом дивитися у майбутнє, відчувати життя? Негативна відповідь на ці запитання дає підставу задуматися про можливу депресію. Звичайно, такий стан триває не день-два, а принаймні тиждень. Хвороба також може мати цілком фізіологічні прояви - слабість, бракує сил, небажання щось робити. Найпростіші справи видаються нездоланними, а невеличкі проблеми - розміром із слона. Надзвичайно тяжко приймати рішення, мучить немотивоване відчуття провини. Вранці хворі на депресію дуже тяжко прокидаються і встають із ліжка, хоча в інших, навпаки, можливе безсоння і прокидаються вони дуже рано. У разі тяжкої депресії можуть з'являтися думки про самогубство, безцільність життя. Це дуже небезпечний момент, коли відразу потрібно звертатися до фахівця.

Інколи стан депресії змінюється станом повної ейфорії - це так званий біполярний розлад, який раніше називали маніакально-депресивним психозом. У маніакальній фазі людина активна, контактна, мало спить, схильна до творчості, однак у депресивній їй дуже погано.

Незважаючи на досить чіткі ознаки захворювання, пацієнти з депресією рідко відразу звертаються до психотерапевтів чи психіатрів - спочатку вони довго ходять по кабінетах терапевтів, невропатологів тощо. У нас особистості дуже тяжко усвідомити, що її хвороба не має тілесного походження. Врешті їй ставлять діагноз на кшталт вегетосудинної дистонії чи синдрому хронічної втоми. Трапляється, що депресія може маскуватися навіть під остеохондроз, нудоту і біль у животі, кінцівках. Багато людей звикають жити із своєю хворобою, вони постійно перебувають у "зоні сутінок". Загалом, будь-який стан можна вважати нормальним, якщо він не завдає страждань і не заважає насолоджуватися життям.

Депресія може бути одноразовим захворюванням, а може перейти у хронічну форму, яка триватиме майже протягом усього життя. Багато залежить від особистості пацієнта і від його оточення. Так, хвора, яку умовно назвемо Тетяною, потерпала від депресії ще з кінця 70-х років минулого століття. Хвороба почалася болем у шлунку, згодом - у кінцівках... Після тривалих обстежень у спеціалістів суміжних профілів у жінки нарешті запідозрили відхилення у психічному здоров'ї, встановили діагноз і почали лікувати. Антидепресанти допомогли добре, Тетяна повернулася до нормального життя, однак за кілька років у неї трапився рецидив захворювання. Так вона жила майже 20 років, коли раптово помер її чоловік-тиран. Після чергового загострення депресії, спричиненої смертю чоловіка, жінка раптом почала "воскресати". Поступово від хвороби, яка не відпускала її стільки років, не залишилося майже нічого. Сьогодні вона цілком здорова особистість, яка спостерігається в лікаря лише з профілактичною метою і радіє життю.

Спадкова чи набута?

Тяжкі форми захворювання, у тому числі біполярні, можуть бути спадково зумовленими. Однак таких дуже мало. Більшість випадків депресії спричинені соціальними чинниками, внаслідок взаємодії конкретної особистості зі світом. З кількістю грошей та соціальним статусом хвороба не має зв'язку. Інша річ, коли людина не може реалізуватися, знайти свою нішу, перебуває у стані екзистенційної кризи. У якийсь момент вона починає відчувати емоційний дискомфорт, намагається щось змінити чи від чогось сховатися. Однак вживання алкоголю, інша робота чи місце проживання ситуацію не змінять. Адже це зовнішні дії, тоді як депресія - внутрішня проблема. Часто хвороба загрожує тим, хто зраджує свої внутрішні потреби, глибинні цінності. Скажімо, для жінки, яка одружена з чоловіком лише заради грошей або з інших мотивів, депресія може бути розплатою за такий спосіб життя. Люди мають усвідомлювати, що, продаючи душу, доводиться платити. Зрозуміти глибинні причини депресії можна лише під час роботи з психотерапевтом, однак навіть тоді їх дуже тяжко прийняти.

Традиційно підвищений ризик захворіти на депресію мають люди професій, пов'язаних з великою емоційною напруженістю - пожежні, військовослужбовці, лікарі, міліціонери тощо. Селяни на депресію хворіють рідше, ніж городяни, особливо жителі великих мегаполісів. У сільській культурі більше терплячості та менше амбіційності, і це діє позитивно. Крім того, постійний контакт із землею, живою природою дає людині силу й енергію.

Щоб уникнути депресії, бажано не витрачати себе на непотрібні стосунки й справи, більше часу приділяти справді важливим речам. Дуже велике значення має, щоб людина не була самотньою. Є багато родин, у яких самотні всі: тато, бо зациклений на амбіціях та зароблянні