План.

1. Предмет екологічної психології

2. Ренесанс натуралістичного типу свідомості

3. Рефлексія і екологічне мислення

4. Социогенез екологічної свідомості

Список літератури

1. Предмет екологічної психології

Нова міждисциплінарна область знань – екологічна психологія – почала формуватися у вітчизняній науці в 90-х роках ХХ-ого століття.

Предметом екологічної психології є специфічний вид суспільної свідомості – екологічна свідомість. Цей термін з'явився в працях новосибірських учених-суспільствознавців – А.Н. Кочергина, А.А. Чечуліна, Ю.Г. Маркова – в кінці 80-х років; у середині 90-х років вийшли роботи С.Д.Дерябо і В.А Ясвіна, в яких представлені психологічні аспекти екологічної свідомості. Конкретна під екологічною свідомістю більшість авторів розуміють систему поглядів (природно-научних, філософських, соціально-психологічних, педагогічних, естетичних, етичних, юридичних, культурно-історичних) на проблеми взаємодії Людства і Природи в цілому (Біосфера). Проблеми психології як міждисциплінарній області знань шикуються на перетині численних напрямів наукової і соціально-психологічної думки: історичної психології в загальній екології; етнопсихології, екології і історії світової культури в цілому; психології навколишнього середовища і Екології людини, медичної психології і фізіології; історії мистецтва, теорії цінностей і соціальної екології; естетичних концепцій природи і психології розвитку; історії філософської думки і історії науки, історії природознавства особливо.

Екологічна психологія вивчає феномен екологічної свідомості в трьох основних аспектах: социогенез, онтогенез, функціоналгенез. Слід підкреслити, що екологічна свідомість включає цілу палітру інтелектуально-емоційних аспектів синтетичного розуміння світу: віддзеркалення, споглядання, пізнання, відношення, оцінка, рефлексія, мислення, відчуття, переживання, поведінка. Екологічна свідомість включає науковий світогляд, релігійне світобачення, відношення рефлексії до світу природа, естетичне сприйняття ландшафтів і пейзажів, наукові картини світу. Таким чином, психологічний аспект свідомості набагато ширший, багатогранніший, багатший за соціально-філософські аспекти свідомості. Це перша методологічна особливість екологічної психології як нової міждисциплінарної області знань.

Друга особливість – природа розглядається не як навколишнє середовище, а як Світ Природи, як цілісний живий організм, як сукупність природних об'єктів, узятих в їх різноманітті, єдності і унікальності.

Третя методологічна особливість екологічної психології – суб'єктне сприйняття Світу Природи – сприйняття природних феноменів як живих суб'єктів.

Четверта особливість екологічної психології – в ній використовується понятійний апарат психології особи, психології розвитку, соціальної психології, історичної психології, вікової психології, медичної і педагогічної психології.

Найхарактерніше і істотніше в новій дисципліні, на наш погляд, це – застосування психологічної моделі пізнання до вивчення екологічної свідомості в його різних аспектах. Психологічна модель пізнання включає наступні твердження: людина – це особа як цілісна унікальна система соціально значущих якостей; основний спосіб буття особи – розвиток; можливості особового розвитку безмежні. Як показав Б.Г. Ананьев, психологічне пізнання людини ставати в сучасних умовах однієї з найзагальніших моделей людинопізнання, оскільки дослідження багатоманітних відносин людини до світу неможливе без дослідження його складної структури; саму цю структуру тим більше неможливо зрозуміти без системи відносин людини до суспільства і до природи, ланкою котрих він є.

Задачі екологічної психології наступні:

1. Аналіз розвитку екологічної свідомості в процесі социогенеза (у світовій культурі в цілому);

2. Розробка типології екологічної свідомості;

3. Аналіз розвитку екологічної свідомості в онтогенезі;

4. Аналіз механізмів формування і функціонування екологічної свідомості;

5. Аналіз індивідуальної і групової специфіки екологічної свідомості і її розвитку;

6. Розробка принципів і методів діагностики екологічної свідомості у різних групах населення.

Головна мета екологічної психології – представити і показати феномен екологічної свідомості як новий тип мислення, як одну з провідних тенденцій розвитку сучасної науки в цілому, як теоретичну і практичну стратегію діяльності людства в цілях стійкого розвитку суспільства.

2. Ренесанс натуралістичного типу свідомості

Ідея природи – це найважливіший регулятивний принцип, задаючий початкові методологічні і онтологічні концептуальні моделі, яким учені слідують в своїх пошуках. Ці регулятивні принципи виконують роль соціально психологічної і філософський - теоретичної стратегії, що утілюється в науково – дослідницьких програмах. Природа в широкому значенні – це все суще, весь світ в різноманітті його форм і якостей. Природа у вужчому значенні – це об'єкт досліджень, об'єкт природознавства і предмет художнього зображення. Основними характеристиками природи як загального універсуму є: універсальність, законодоцільність, розвиток, самоорганізація, самодостатність. Однієї з головних тенденцій сучасного етапу взаємодії людства і природи виступає перехід від ідеї абсолютного панування над природою до ідеї відношення суспільства і природа як відносин партнерів, сумірних по своєму потенціалу. Першим теоретичним виразом цієї позиції з'явилася створена В.І. Вернадським концепція ноосфери.

У сучасному природознавстві відбувається перехід до вивчення складних систем. У зв'язку з новим радикальними перетвореннями в природознавстві ХХ-го століття виникає проблема формування нового типу свідомості і нового світогляду, що відображає як сучасне знання про природу, так і реальні життєві здібності людей. У книзі «Порядок з хаосу» І.Прігожін і І.Стенгерс абсолютно справедливо відзначили: «Наше бачення природи зазнає радикальні зміни у бік множинності, темпоральності і складнощі. Довгий час в західній науці домінувала механістична картина всесвіту. Нині ми усвідомлюємо, що живемо в плюралістичному світі». Багато фахівців відзначають факт відродження феномена натуралістичної свідомості в наукових, соціально – психологічних і філософський – етико – естетичних концепціях природи. Натуралістична свідомість – це історична традиція вивчення природи, що має своїми джерелами античне мислення, світосприймання епохи Нового Часу і основні ідеї століття Освіти. Натуралістична свідомість – це інваріантна компоненту природно – наукових досліджень. Натуралістичне – це специфічний світогляд природодослідника, породжуване безпосереднім контактом з природою засноване на шануванні до Природи, на благоговійному відношенні до неї, на любові до природи. Благоговіння перед Світом Природи, згідно натуралістичному світосприйманню – це життєве найважливіше відчуття, пронизливе життя і наукову діяльність природодослідника.