У цій теорії Краси Природи ми відразу взнаємо головні ознаки природи як великої Системи Світу, що самоорганізовується. Трактат англійського представника реалізму У.Хогарта «Аналіз краси» демонструє натуралістичне світобачення XVIII-го століття. Замість принципу симетрії і строгій пропорційності У.Хогарт виставив принцип різноманіття і особливого витонченість зігнутої лінії» (48, 130). Око одержує насолоду від звивистих алей, річок, що зміяться, і всіх предметів, форма яких складена головним чином хвилеподібними і змієподібними лініями. Око примушує нас слідувати за красою організованої складної форми. Істинна краса природи, писав Хогарт, виявляється в наступних її реалістичних якостях: доцільності, різноманітті, єдності, простоті, складності, відповідності частин загальному задуму, гармонії форми і зміст, величині (48, ч. 122). Красиві форми повинні бути величезних розмірів, вважав У.Хогарт, щоб вражати і захоплювати нашу свідомість. Який урочисто виглядає гай високих дерев, великі храми, піраміди і Храми Сонця в Єгипті! «Краса складності полягає у винаході зігнутих форм. Подібних старовинним головним уборам, якими прикрашають голови сфінксів». Таким чином, можна сказати, що натуралістична свідомість дійсна є історичним інваріантом природно-научного пізнання Світу Природи і художнього зображення Величі Натури.

3. Рефлексія і екологічне мислення

Рефлексія – це специфічна властивість людського мислення, яке виступає механізмом переосмислення змісту свідомості і різних видів діяльності людини. Вивчення процесів рефлексій в розумовій діяльності людини. Вивчення процесів рефлексій в розумовій діяльності почалося з 1956р. У роботах І.С.Ладенко і Г.П.Щедровіцкого. Основна увага зверталася на рефлексію в процесах породження нового знання, на її механізм в умовах виділення нових задач. У таких дослідженнях сформувався предмет генетичної логіки, як розділ науки, що займається питаннями механізмів нових логічних образів мислення. У роботах Г.П.Щеровіцкого рефлексія визначається як механізм розвитку діяльності думки. У теорії інтелектуальних систем І.С.Ладенко рефлексія визначається як механізм самоорганізації складних інтелектуальних систем. У 70-й і 80-й роки ХХ століття у вітчизняній психології сформувався новий розділ – психологія рефлексії (роботи Н.Г.Алексєєва, В.А.Лефевра, В.В.Давидова, А.З.Зака, Я.А.Пономарева, Л.В.Грігоровськой, В.К.Зарецкого, І.Н.Семенова, С.Ю.Степанова і ін.). Предметом психології рефлексії виступають закономірності і механізми осмислення змісту свідомості, регулюючі функціонування і розвиток вищих психічних процесів (пам'яті, мислення, творчої уяви). У сучасній психології розроблена безліч нових моделей мислення. Зростає інтерес до особової компоненті в структурі розумової діяльності. Особливий інтерес представляє нова концептуальна модель, розроблена І.Н.Семеновим. Вона відображає головні тенденції сучасної психології творчості: системне зображення індивідуальної пізнавальної діяльності; взаємодія когнітивного і особового аспектів мислення.

Згідно нової моделі, мислення здійснюється при взаємодії чотирьох його рівнів: операціонального, наочного, рефлексії, особового. Розумовий процес розглядається як цілісна організація якісно різних напрямів пізнавальної діяльності (рис.1). Рівні розрізняються по тих об'єктах, на які направлено творче мислення. На операціональному рівні думка фіксується на окремих конкретних діях. На наочному рівні рух думки направлений на аналіз конкретної дійсності. Рівень рефлексії забезпечує переосмислення особою власної практичної і теоретичної діяльності. І.Н.Семенов визначає рефлексію як один з головних системообразуючих чинників творчого процесу мислення, який реалізовуючи комунікативно-особову обумовленість мислення, здійснює смислову регуляцію його інтелектуально-змістовного плану.

Особовий рівень є центральним в творчому процесі мислення, оскільки саме він забезпечує такі важливі характеристики, як системність, цілісність, конструктивність. Саме тут виявляється специфіка індивідуально-людського підходу до рішення інтелектуальних задач; тут здійснюється прояв особистого відношення до вирішуваної проблеми, а також виявляється дія всього колишнього досвіду на вибір рішення. На особовому рівні відбуватися вихід за межі конкретної ситуації, обумовленої вирішуваною задачею. Більш того, «…особовий рівень рухи думки (по описуваній моделі) – енергетичне джерело, стимулятор процесу мислення в цілому, в ньому кожна конкретна мета знаходить своє обгрунтування і місце в цілісній життєдіяльності» (49, с.144).

У сучасних психологічних дослідженнях рефлексія розглядається в двох аспектах – в інтеллектуалістичному і особово-психологічному. Інтелектуальна рефлексія – це усвідомлення засобів рішення даної проблеми, осмислення їх наочних підстав. Цей вид рефлексії використовується в процесах рішення типових задач. «Інтелектуальна рефлексія направлена на осмислення скоюваного суб'єктом руху в змісті проблемної ситуації і на організацію дій, що перетворюють елементи цього зміст» (49, с.163). Помітно зріс інтерес до психологічному вивченню феномена рефлексії, оскільки психологічний аспект більш ширший інтеллектуалістичного. Психологічне розуміння рефлексії повинне включати не тільки гносеологічне, логічне, інтеллектуалістичне, соціологічне і інші можливі визначення, але і, перш за все, – особове. У психології продуктивного мислення особово-психологічна рефлексія трактується як форма активного особового переосмислення людиною того або іншого змісту своєї свідомості з метою успішного здійснення діяльності; це – самоорганізація через осмислення людиною своїх цілей, і спосіб здійснення свого цілісного «Я». З цих позицій можна охарактеризувати психологічну специфіку реального розумового процесу «… як розвиток предметно-операційниого змісту пізнавальної діяльності, регульоване рефлексія-особовими значеннями» (49, с.164).

Екологічним мисленням є один з складних типів розумової діяльності, оскільки воно припускає таке відношення до природи, коли вона сприймається не тільки як середовище незаселеного людини, але як єдина цілісно-жива Велика Система Світу, що самоорганізовується. Екологічне мислення включає різні види процесів рефлексій: осмислення особою свого місця у Всесвіті і в картині Природи Землі (світоглядна рефлексія); усвідомлення проблеми взаємодії Людства і Біосфери (Природа) (методологічна рефлексія); вибір нових ціннісних орієнтацій і ідеалів (особово-психологічна рефлексія); створення сучасної наукової картини світу (внепарадігмальна, інтеррогативна рефлексія); вибір стратегії діяльності (особисто-організаційна рефлексія) і т.д. Екологічна психологія, як нова міждисциплінарна концепція екологічної свідомості, представляє обширний матеріал для вивчення різних видів мислення рефлексії. Усвідомлення людиною себе як Особи в глобальній системі Природи і всього Космосу –