в) конструктивний; г) комунікативний; д) організаторський.
Н.А. Амінов приходить до висновку, що необхідно при визначенні професійної здатності враховувати три моменти:
1) наявність спеціальних задатків (вибіркової установки) до обираємої педагогічної професії;
2) наявність спеціальних (педагогічних) здібностей, котрі б полегшували засвоєння педагогічних знань і навичок роботи;
3) наявність здібностей до “пошуку свого інтерперсонального середовища”, яка б полегшувала реалізацію власного природного потенціалу.
Ю.Н. Калютін виділяє три групи особистісних якостей, котрі мають для педагога професійну значимість: розвиток у педагога емпатії, тобто здатності розуміти внутрішній світ іншої людини і проникати в його почуття, співпереживати їм; здатність до активного впливу на учня – динамізм особистості, який проявляється в ініціативі, гнучкості, різноманітті впливів і в можливості педагога ловити зміни ситуації і продумувати в зв’язку з ними необхідну стратегію педагогічних впливів; в протилежність динамізму і вмінню “володіти іншими”, педагог повинен володіти високорозвиненою здатністю “володіти собою”. Отже, для ефективності професійної діяльності набір професійно важливих якостей в найбільш загальному вигляді може бути представлений таким чином:
Професії (спеціальності0, де взаємодія проходить в системі “людина – людина”.
Професії, де взаємодія проходить в системі “людина – машина – знакова система”.
Професія, де взаємодія проходить в системі “людина – технічна система”. При цьому професійно важливими якостями спеціаліста в системі “людина – людина” є, перш за все, особистісні компоненти діяльності.
На думку А.Б. Орлова “інтегральною характеристикою педагогічної діяльності, що визначає її смисл, є центрація вчителя, тобто особистісна позиція. При аналізі різних видів професійної діяльності виділяють такі професійно важливі якості: особистісний компонент діяльності, тобто характеристики емоційної, вольової і мотиваційної сфер, організаторські здібності; сенсорно-перцептивний компонент діяльності, тобто характеристики сприйняття і уваги; гностичний, або інтелектуальний, компонент діяльності, тобто характеристики процесу обробки інофрмації, прийняття рішення і т.п.; моторний компонент діяльності, тобто характеристики примоторних якостей і мови.
Список використаної літератури
Азаров Ю. П. Искусство воспитывать. — М., 1985.
Болдирєв М. І. Класний керівник. — К., 1982.
Омеляненко В. Л., Омеляненко С. В. Робоча книга класного керівника. — Черкаси, 1996.
Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні рекомендації. — К., 1996.
Розенберг А. Я. Комплексний підхід у діяльності класного керівника. — К., 1985.
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. — К.,1982.
Щуркова Н. Е. Вы стали классным руководителем. — М., 1986
Україна ХХІ століття. Державна національна програма “Освіта” // Освіта, 1992, № 70-73.
Об основных подходах к содержанию деятельности классного руководителя в новых условиях // Вестник образования, 1991, № 8.
Мацюк В.Я. Класний керівник: перебудова роботи // Радянська школа, 1990, № 2, С. 13-18.
Мірочник Б.У. Класний керівник: пріоритетні напрями роботи // Рідна школа, 1997, № 8, С. 20-24.
Скульський Р.П. Класний керівник: бути чи не бути? // Рідна школа, 1992, № 7-8, С. 14, 18.