КУРСОВА РОБОТА

з психодіагностики

на тему:

“Особистісна готовність до навчання у ВУЗі”

ЗМІСТ

с.

Вступ…………………………………………………………………3

І РОЗДІЛ І……………………………………………………………5

Теоретичне дослідження проблеми особистісної готовності

старшокласників до навчання у ВУЗі.

1.1. Розвиток особистості старшокласників………………………5

1.2. Професійне самовизначення старшокласників………………10

Висновок до РОЗДІЛУ І……………………………………………15

ІІ РОЗДІЛ ІІ…………………………………………………………16

Емпіричне дослідження проблеми професійного самовизначення

старшокласників.

2.1. Організація та методика дослідження………………………..16

2.2. Інтерпретація отриманих діагностичних даних……………..18

Висновок до РОЗДІЛУ ІІ…………………………………………..20

ВИСНОВОК.………………………………………………………..21

Список використаної літератури…………………………………..22

ДОДАТКИ…………………………………………………………..24

Вступ

Актуальність дослідження:

Період юнацького віку вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю.

Старшокласники, для яких головною стає навчально-професійна діяльність, починають розглядати навчання як необхідну базу, передумову майбутньої професійної діяльності.

Шкільні психологи, зазвичай дещо скептично ставляться до профорієнтаційної роботи в шкільних умовах. Вони вважають цю роботу марною витратою часу та енергії, оскільки все одно діти йдуть учитися (або працювати) не туди, до чого в них є зацікавленість або здібності, а куди батьки змогли їх прилаштувати. Діти добре все це розуміють. Ті, що сміливіші, бунтують. Всі інші – підкоряються: “А що робити? Я сам (а) грошей не заробляю.” Освіта справді необхідна. Більше того, сучасне життя вимагає не зупинятися на одержанні однієї – єдиної освіти. Можливостей для навчання зараз досить багато – комерційні та приватні освітні заклади дещо урізноманітнили ринок освітніх послуг.

Тому, закінчуючи школу, старшокласники повинні бути психологічно готовими до дорослого життя. Поняття “психологічної готовності” передбачає у даному випадку наявність потреб та здібностей, що дозволяють випускнику школи найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському житті, майбутньому сімейному житті.

Детально про особистісну готовність до навчання у ВУЗі займались такі вчені: І. Кон, який вивчав психологію старшокласника, Х. Ремшмідт – займався проблемою становлення особистості, Р. Бернс – “Я – концепція” і виховання та багато іншого.

Об’єкт дослідження: психологічна готовність старшокласників.

Предмет дослідження: аналіз структури полегшення психологічної готовності старшокласника до навчання в ВУЗі.

Завдання дослідження:

Охарактеризувати віковий етап розвитку.

Визначити особливості підготовки старшокласника до навчання у ВУЗі.

Методи дослідження: теоретичний аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження.

РОЗДІЛ І Теоретичне дослідження проблеми особистісної готовності старшокласників до навчання у ВУЗі.

1.1. Розвиток особистості старшокласників.

Новий віковий період – рання юність (15-17р.) – вважають третім світом, що існує між дитинством та дорослістю. У цей час старшокласник опиняється на порозі реального дорослого життя і дивиться на теперішнє з позиції майбутнього, шукає смисл свого життя. Якщо розглядати розвиток тільки як зміну психічних функцій, то всі основні новоутворення вже закінчились у підлітковому віці, закріплюючись та удосконалюючись у старшокласника. Тому деякі автори розглядають ранню юність як період завершення новоутворень, що виникли у підлітковому віці. І цей період з 11-12 до 17-18 років називають підлітковим [30].

Нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього значущість учіння. У порівнянні з підлітками інтерес до навчання у них підвищується. Це пов’язано з тим, що складається нова мотиваційна структура учіння. Домінуюче місце займають мотиви, пов’язані з самовизначенням та підготовкою до самостійного життя. Ці мотиви отримують особистісний смисл та стають дійовими. Старшокласники, для яких головною є навчально-професійна діяльність, починають розглядати навчання як необхідну базу, передумову майбутньої професійної діяльності. Саме у старшому шкільному віці проявляється свідоме позитивне відношення до навчання. Їх цікавлять переважно ті предмети, які будуть потрібні у подальшому житті, їх знову починає хвилювати успішність навчання. Звідси і недостатня увага до “непотрібних” предметів, відмова від зневажливого ставлення до оцінок, що властива підліткам.

Закінчуючи школу, старшокласники повинні бути психологічно готовими до дорослого життя. Поняття “психологічної готовності” передбачає у даному випадку наявність потреб та здібностей, що дозволяють випускнику школи найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському житті, майбутньому сімейному житті. Передусім, це потреба у спілкуванні з іншими людьми, потреба та здатність творчо працювати, по-друге, вміння теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних подіях, що відбуваються у сучасному світі, що виступає у формі наукового, теоретичного світогляду, по-третє, наявність розвиненої рефлексії, за допомогою якої забезпечується свідоме та критичне ставлення до себе [10].

Сформувавшись, ці якості утворюють психологічну базу для соціального та особистісного самовизначення школярів – центрального новоутворення раннього юнацького віку.

Головною ознакою цього періоду є потреба юнака зайняти внутрішню позицію дорослої людини, вибрати професію, усвідомити себе членом суспільства, виробити світогляд, вибрати свій життєвий шлях.

Самовизначення означає не автономію від дорослих, а чітку орієнтацію та визначення свого місця у дорослому світі.

Поняття “самовизначення”, яке використовується у вітчизняній психології, подібне до поняття “ідентичність”, розробленого американським вченим Е.Еріксоном.

Ідентичність – психосоціальна тотожність – дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її систему цінностей, ідеалів, життєвих планів, соціальних ролей з відповідними формами поведінки [15].

Ідентичність – умова психічного здоров’я, і якщо вона не сформується, то людина не знаходить себе, свого місця у суспільстві, почувається “втраченою”.

Канадський психолог Ж.Марша встановив чотири типових варіанти формування ідентичності:

Невизначену, ще не сформовану, “дифузну” ідентичність.

Наперед зумовлений, “приречений варіант розвитку”.

Проба ролей або “мораторій” у спробі виробити ідентичність.

Реалізована або “зріла ідентичність”.

Перший варіант означає, що молода людина не пройшла через випробування, пов’язані з самовизначенням; другий варіант передбачає, що індивід раніше визначеного терміну включився у “дорослу” систему взаємин, зробивши це під чужим впливом, – це розцінюється як несприятливий фактор для формування його особистої зрілості. У третьому випадку юнак знаходиться у процесі інтенсивного пошуку себе; “зріла ідентичність” свідчить про те, що криза пройшла, відчуття само ідентичності, тобто власної визначеності, сформовано, і молода людина перейшла до самореалізації. Вказані варіанти формування ідентичності виступають в двох своїх значеннях: це