він шукає те, що потрібно відтворити в даному випадку – те, що відповідає питанню вчителя. В учня є відповідне ставлення до відтворення їм матеріалу: впевненість в правильності відтворення або ж вагання, невпевненість.
Визначального значення для зберігання матеріалу в памўяті та його правильного відтворення має якість запамўятовування.
Отже, ми бачимо, що основні процеси памўяті - запамўятовування, зберігання та відтворення – при всій своєрідності кожного з них, нерозривно повўязані один з одним.
В будь-якій діяльності людини можна побачити в тому чи іншому вигляді процеси памўяті. Оволодіння основами наук було б неможливим, якби учні не були б здатні запамўятовувати знання. Ми можемо користуватися засвоєними знаннями завдяки тому, що вони зберігаються в нашій памўяті та можуть бути поновлені в свідомості тоді, коли це буде потрібно. Неможливо мати гарну освіту та добре володіти матеріалом з різних галузей людської культури, не маючи розвинутої памўяті. Памўять є необхідною умовою накопичення досвіду, а також формування свідомості людини. Якби в нашій памўяті не зберігалось те, що було пережито, кожний з нас кожну хвилину починав би життя спочатку, все було б для нас постійно новим, незнайомим.
Проблема памўяті (разом з проблемами мотивації та мислення) є однією з центральних в навчанні. В учбовій діяльності школяра памўять є також результатом процесу засвоєння матеріалу (матеріал проробляється для того, щоб бути запамўятованим) і як умовою для наступної переробки нового матеріалу (осмислення нового спирається на актуалізацію та використання збережених в памўяті знань). Часто саме погана памўять є причиною неуспішності школярів: вивчаємий матеріал погано запамўятовується, і це заважає повноцінному засвоєнню.
Дослідження невстигаючих школярів показує, що багато з них просто не володіють (або недостатньо володіють) основними способами смислового запамўятовування матеріалу, у них відсутні вміння та навички їх використання в учбово-пізнавальній діяльності. Таким чином, саме способи запамўятовування частіше за все виявляються найбільш слабкою ланкою памўяті. Будь-яка розумова діяльність, крім формування її способів, прийомів, навичок та вмінь великою мірою зумовлена розвитком памўяті. Продуктивність памўяті (запамўятовування), в свою чергу повўязана зі способами переробки матеріалу, призначеного для запамўятовування, і в тому числі з логічними. Тому, вивчаючи особливості розвитку памўяті школярів, необхідно звертати увагу на формування логічного (смислового) запамўятовування, бо саме воно забезпечує найбільшу ефективність мнемічної діяльності.
Складання плана (якщо запамўятовуваний матеріал має певний логічний порядок) – головний прийом логічного запамўятовування. В школі при підготовці домашніх завдань цей прийом потрібний найчастіше. Всюди, де треба запамўятати звўязний текст, виклад подій чи логічні розмірковування (де неможливо сортувати так, як сортують списки іншомовних слів, або ряди географічних назв, або властивості хімічних речовин), в усіх таких випадках найголовніше - зўясувати план тексту. Відразу ж домовимось, що слово “текст” треба розуміти якнайширше: це не тільки параграф підручника, але й, скажімо, доведення теореми.
Навіть робота, протилежна запамўятовуванню – записування для розвантаження памўяті, – виявляється корисною саме для запамўятовування. Це і є відомий “ефект шпаргалки”, про який писали ще в 19 столітті. Добре зроблена “шпаргалка” незмінно призводить до непомітного запамўятовування частини записаного матеріалу та до впорядкування того матеріала, який до шпаргалки не потрапив. ( 12, с.42 )
То чи є ключ до развитку логічної памўяті? Так. Полягає він у наступному: щоб розвинути логічну памўять, треба її частіше змушувати працювати. Це загальне правило для дорослих та дітей. Якими засобами, згідно якої методики це робити? Тут, напевно, є два ключі: систематичність та різноманітність використовуємих прийомів.
При заучуванні напамўять постає і друге питання: читати текст цілком з початку до кінця чи заучувати частинами? Експеримент та практика показують доцільність поєднання обох цих способів. Після того, як вірш або уривок прочитано повністю з початку до кінця, слід вдуматися в його зміст, скласти план, поділити на логічно закінчені уривки. Далі кожен уривок один за одним повторювати до твердого засвоєння, поєднуя в подальшому підряд дві, три, чотири частини, а потім відтворити весь вірш повністю. Корисно в процесі заучування час від часу знову перечитувати весь вірш. Треба звертати увагу на звўязки між строфами. При повторенні їх кожну окремо може утворитися “кругова асоціація”: останні слова строфи звўязуються в памўяті з її ж першими словами або ж з початком вірша, а перехід до наступної строфи утруднений. Тому потрібно звўязувати останні слова строфи з початком наступної.
За бажанням, памўять будь-якого типу можна поліпшити. Адже головна відмінність між людьми з доброю памўяттю та з поганою в тому, що одні вміють нею послуговуватися, тренують її, а інші – ні.
За визначенням Е. Канта, в памўяті важливі три якості: швидкість запамўятовування, його міцність і оперативність під час її відтворення. Саме над цим давайте й попрацюємо.
Передусім треба запамўятати
Закони памўяті
Їх усього лише сім.
1.
Думайте. На думку німецького письменника І. Ліхтенберга, люди мало запамўятовують через те, що самі дуже мало думають. Отож обовўязково намагайтеся в усьому віднаходити зміст. Не варто затуляти вуха руками й утуплюватися поглядом у текст, повторюючи подумки рядок за рядком. Ці титанічні зусилля не зарахуються, бо в даному разі важливим є не процес, а результат. Останній буде значно кращим, якщо ви спробуєте знайти в тексті провідну думку, виділити її аргументацію, відмітити перехід до наступної – тобто попрацюєте в книжці з олівцем, зробите конспект.
Вчіться не лише відповідати на запитання, а й ставити їх. Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо в книжці є