з урахуванням інтересів діючих осіб;
-
ліквідація конфліктної ситуації на основі вищевикладеного.
Таким чином, у розв’язанні психологічних конфліктів в колективі головна роль належить керівнику, якому, незалежно від характеру конфлікту і ставлення до нього, є він учасником конфлікту чи посередником, необхідно глибоко вивчити та проаналізувати психологічну ситуацію в колективі, причини виникнення протиріч.
Розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, а до намагання навчитись правильно вирішувати конфліктні ситуації, робити їх корисними, якщо це можливо.
Кожний учасник конфлікту обирає той чи той тип поведінки в залежності від індивідуально-типологічних особливостей, ситуації, очікуваних результатів.
Кожний тип поведінки може зустрічатись у чистому вигляді, але, як правило, у реальному житті вони взаємопов’язані. Кожен управлінець повинен володіти навичками всіх типів поведінки і використовувати їх згідно з відповідними ситуаціями.
І наприкінці хотілося б сказати про функції конфлікту. “…Соціальний конфлікт є одним з найяскравіших проявів протиріччя, але й сам у собі є протиріччям, виконуючи не лише деструктивну, а й конструктивну функцію”. Петровська Л.А. о понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. –М., Изд-во Моск.ун-та, 1977. – С. 87.
Отже, завершуючи аналіз психологічної сутності конфлікту та його ролі в життєдіяльності окремою людини та колективу в цілому, хотілося б привести слова Л.А.Петровської: “Один й той самий конфлікт може бути деструктивним в одному відношенні та конструктивним в іншому, грати негативну роль на одному етапі розвитку, при одних обставинах і позитивну – на іншому етапі, в іншій конкретній ситуації”.
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Введение в общую теорию конфликтов. Дмитриев А. В. , Кудрявцев В.Н, Кудрявцев С.Н. - М., 1993 г.
2. Социология труда. Дикарева А.А. Мирская М.И. - М., 1989.
3. Социологический словарь. Минск, 1991
4. Социальный конфликт. Запрудский Ю.Г. Ростов на Дону, 1992.
5. Зигер В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. - М, 1990.
6. Психология управления : Учебное издание. Самыгин С. И. -
Ростов на Дону: Изд. “Феникс” 1997 г.
7. Экономическая психология. Китов А. И. - М., 1987 г.
8. Хміль Ф.І. Менеджмент – К., 1995.
9. Підприємництво. – К., 1999.
10. Конфликт со занком “плюс”. - Журнал “Бизнес” №3, 4, 1994.
11. Разрешение конфликта. - Журнал “Кентавр” №4, 1994.
12. Гришина Н.В. Я и другие: Общение в трудовом коллективе. – Л., Лениздат, 1990.
13. Швалб Ю., Данчева О. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., Лібра, - 1998.
14. Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. –М., Изд-во Моск.ун-та, 1977
15. А.Т.Ішмуратов. Конфлікт і згода. К., Наукова думка, 1996.