Проблема психічного розвитку дитини і дорослої людини - функціонування індивіда у певній системі суспільних зв’язків і умова його пси�...

Курсова робота - Проблема психічного розвитку дитини і дорослої людини

функціонування індивіда у певній системі суспільних зв’язків і умова його психічного здоров’я.
      У результаті багаторічного досвіду психотерапевтичної практики Е.Еріксон приходить до висновку, що : особистість – є результатом активного включення індивіда у різноманітні соціальні спільноти. Зв’язок з ними людина переживає як вірність самій собі, як свою сутність, ідентичність; вони стають володарем її душі, а історична доля їх переживається індивідом як своя власна доля. Це означає, що неможна розділяти особистісний ріст і зміни суспільства, не можна розділяти кризу ідентичності в індивідуальному житті і сучасні кризи в історичному розвитку (1968). Вчення показує як шкідливо впливає на дитину безробіття, яке вириває її з найбільш істотних соціальних зв’язків і руйнує її ідентичність аж до несвідомого рівня функціонування.
      Теорія Е.Еріксона, на відміну від психоаналізу, вимагає змістити акцент з індивідуального лікування певних типів неврозів на “лікування” суспільства.
      У розвитку особистості Е.Еріксон виділяє 8 стадій (табл.1). Вчений наголошує на тому, що розвиток особистості за своїм змістом визначається тим, що суспільство очікує від людини, які завдання ставить перед нею на різних вікових етапах. Проте послідовність стадій розвитку людини залежить від біологічного фактору. Дитина, дозріваючи, з необхідністю проходить ряд послідовних стадій. На кожній стадії вона здобуває певну якість (особистісне новоутворення), яка фіксується в структурі особистості і зберігається у наступних періодах життя. Зокрема, у 17-20 р. відбувається повільне, поступове становлення основного центрального утворення – ідентичності. Особистість розвивається дякуючи включенню її у різні соцільні спільноти (націю, соціальний клас, професійну групу тощо) і переживанню свого нерозривного зв’язку з ними.
      Ідентичність (психосоціальна тотожність) дозволяє особистості приймати себе у всіх своїх взаєминах з оточуючим світом і визначає її систему цінностей, ідеали, життєві плани, потреби, соціальні ролі з відповідними формами поведінки. Ідентичність є умовою психічного здоров’я: якщо вона не сформується, то людина не знаходить себе, свого місця в суспільстві, виявляється “загубленою”.
      Ідентичність інтенсивно формується в юнацькому віці, це характеристика достатньо зрілої особистості. До цього часу дитина повинна пройти через ряд ідентифікацій – ототожнювати себе з батьками, хлопчиками чи дівчатками (статева ідентифікація) тощо. Цей процес визначається вихованням дитини.
      Ще одним важливим моментом для розвитку особистості є кризовість. Кризи, на думку Е. Еріксона, притаманні всім віковим стадіям, це “поворотні пункти” моменти вибору між прогресом і регресом. У кожній особистісній якості, що проявляється у певному віці, міститься глибинне ставлення людини до світу і до самої себе. Це ставлення може бути позитивним і породжувати прогресивні зміни в розвитку особистості і негативним, що тягне за собою регрес. Дитині і потім дорослій людині приходиться вибирати одне з двох полярних ставлень – довіру чи не довіру до світу тощо. Особливо слід підкреслити той фокт, що коли вибір зроблено і закріплено відповідну якість особистості, наприклад, позитивну, то протилежний полюс продовжує відкрито існувати і може проявитися значно пізніше, коли доросла людина зустрінеться з серйозним життєвим неуспіхом. Послідовність появи цих полярних особистісних новоутворень відображена у табл. 1.

Стадії розвитку особистості за Е.Еріксоном

Стадія розвитку | Область соціальних взаємин | Полярні якості особистості | Результат прогресивного розвитку

1. Немовля (0-1) | Мама або особа яка її замінює. | Довіра до світу – недовіра до світу. | Енергія і життєва радість

2. Раннє дитинство (1-3) | Батьки | Самостійність – сором, сумніви. | Незалежність.

3. Дитинство (3-6) | Батьки, брати і сестри. | Ініціативність – пасивність, вина. | Цілеспрямованість.

4. Шкільний вік (6-12) | Школа, сусіди | Компетентність – неповноцінність. | Оволодіння знаннями і уміннями.

5. Підлітковий вік і юність. (12-20) | Групи ровесників | Ідентичність особистості – невизначення. | Самовизначення, відданість, вірність.

6. Рання зрілість (20-25) | Друзі, кохані | Близкість – ізоляція | Співпраця, любов.

7. Середній вік (25-65) | Професія, рідний дім | Продуктивність – застій | Творчість і турботи.

8. Пізня зрілість (після 65) | Людство, близкі | Цілісність особистості – відчай | Мудрість.

Підсумовуючи, необхідно наголосити на наступному:
      – Щоб зрозуміти справжнє значення певного періоду життя людини, необхідно співвіднести його з цілісною структурою життвого циклу, врахувати не лише найближчі, але й віддалені, глибокі його наслідки для розвитку особистості.
      – Специфіка людського життя полягає в його історичній природі. У процесі життєвого шляху відбувається соціальний розвиток людини – особистості і суб’єкта діяльності, а разом з цим і індивідуальності. Іншими словами, життєвий шлях особистості володіє просторово – часовою структурою. Він складається із загально вікових та індивідуальних фаз, які визначаються за багатьма параметрами життя.

      2. Проблема періодизації життєвого шляху людини. Поняття “життєвої кризи”. Вікові кризи та їх роль у житті особистості.
      У сучасній психологічній літературі і в практиці все частіше використовуються поняття “життєва криза”, “ критичні життєві ситуації”, “вікова криза”[ 6 ].
      Саме поняття “криза” (від гр. Crisis – рішення. Поворотний пункт) характеризує стан, що породжується проблемою, яка постала перед індивідом і якої він не може уникнути та не може розв’язати за короткий час і звичним способом”[ 6 , с.55].
      “Життєва криза – феномен внутрішнього світу людини, котрий виявляється в різних формах переживання непродуктивності свого життєвого шляху” [6,c.55] Життєва криза є поворотним пунктом життєвого шляху, який виникає в ситуації неможливості реалізації життєвого замислу, що склався.
      Результати досліджень різних авторів (Анциферова Л. І., Виготський Л. С., Василюк Ф. Є., Донченко Е. О., Титаренко Т. М.)

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13