Курсова робота - Проблема психічного розвитку дитини і дорослої людини
42

Ельконін) Зміна позицій дитини, зростання її самостійності і активності вимагають від близьких дорослих своєчасної переорієнтації. Якщо нові взаємини з дитиною не налагоджуються, ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, то у дитини виникають кризові явища, які проявляються у взаєминах з дорослими (іноді і з ровесниками).
      Л. С. Виготський слідом за Ельзою Келер описав сім симптомів кризи трьох років [3].
      1. Негативізм. Це негативна реакція, зв’язана зі ставленням однієї людини до іншої. Дитина взагалі відмовляється підкорятися певним вимогам дорослих.
      2. Впертість – це реакція на своє власне рішення. Наполягання на своїй вимозі, на своєму рішенні. Її не слід плутати з наполегливістю.
      3. Строптивість. Дуже близька до негативізму і впертості, але має специфічні особливості. Вона є безосібною. Це протест проти порядків, які існують вдома.
      4. Свавілля. Прагнення до емансипації від дорослого. Дитина сама хоче щось робити, прагне до самостійності. Правда, можливості її відстають.
      5. Знецінювання дорослих. Дитина може близьким їй людям (бабусі, мамі) сказати: “Ти дурна”, “Ти свиня” тощо.
      6. Пост- бунт. Постійні сварки з батьками, ситуація “війни” з оточуючими, конфлікти з ними.
      7. Деспотизм. Дитина проявляє деспотичну владу по відношенню до всього оточуючого, відшуковуючи для цього найрізноманітніші способи.
      При правильному вихованні, коли дорослі своєчасно підмічають можливості дитини, що зросли, а також задовільняють потребу у нових формах діяльності і взаємин з дорослими, період важковиховуваності, безумовно скорочується. Криза трьох років – тимчасове явище, проте новоутворення які з нею зв’язані, – відокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими людьми – є важливим кроком у психічному розвитку дошкільника.
      б) Криза семи років
      Під кінець дошкільного віку виникає особистісна самосвідомість як усвідомлення свого місця в системі суспільних взаємин: у три роки – зовнішнє “Я сам”, а в шість років – особистісна самосвідомість. Якщо запитати дитину трьох років: “Ти який?”. Вона відповість: “Я великий”. На це ж запитання дитина шести чи семи років відповість: “Я маленький”. Отже зовнішнє перетворюється у внутрішнє.
      На основі виникнення особистісної свідомості виникає криза семи років. Основними симптомами кризи є:
      . Втрата безпосередньості. Між бажаннями і дією дитини вклиняється переживання того, яке значення ця дія буде мати для самої дитини;
      . Манірність, кривляння, капризування; дитина щось із себе вдає, щось приховує (вже душа закрита);
      . Симптоми “гіркої цукерки”: дитині погано, але вона старається цього не показати. Виникають труднощі у вихованні: дитина починає замикатися і стає некерованою.
      В основі всіх цих симптомів, як стверджує Л. С. Виготський, лежить узагальнення переживань. У дитини виникає внутрішнє життя, життя переживань, яке прямо і безпосередньо не накладається на зовнішнє життя. Тепер орієнтація поведінки буде здійснюватися всередині цього внутрішнього життя. Криза вимагає переходу до нової соціальної сиутації, вимагає нового змісту взаємин. У наших умовах це виявляється у прагненні якомога скоріше піти до школи. Разом з тим між бажанням щось зробити і самою діяльністю виникає новий момент – орієнтація у тому, що принесе дитині здійснення тієї чи іншої діяльності. Це внутрішня орієнтація: який смисл, що саме – задоволення чи незадоволення від місця, що займе дитина у взаєминах з дорослими принесе їм виконання даної діяльності.
      Д. Б. Ельконін справедливо зауважує: “Там і тоді, де і коли з’являється орієнтація на смисл вчинку, там і тоді дитина переходить у новий вік” [3]. Діагностика цього переходу – одна з найбільш актуальних проблем сучасної вікової психології.
      Результати найновіших досліджень даної проблеми переконливо свідчать, що прояви кризи у шести –семирічних дітей поєднуються з високим рівнем їх готовності до навчання у школі.
      в) Криза підліткового віку
      Підлітковий вік (11-15 років) зв’язаний з перебудовою організму дитини – статевим дозріванням і якісно новим етапом особистісного розвитку. І хоча лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, проте межі цього періоду є досить невизначеними. Одні діти вступають у підлітковий вік раніше, інші – пізніше, криза може виникати і в 11 і в 13 років. Починається підлітковий вік з кризи і, як правило, весь період протікає складно і для дитини і для близьких їй дорослих. Л. І. Божович зазначає що криза підліткового віку значно відрізняється від криз попередніх періодів, вона є найбільш гострою і тривалою. Тому цей період часто називають суцільною кризою.
      Більшість зарубіжних психологів зв’язують кризу даного віку з біологічним фактором (С. Холл, Ш. Бюллер, А. Фрейд та ін.). Не можна заперечувати ролі цього фактора, проте і не слід перебільшувати його значення. Звичайно перебудова організму, у тому числі і прискорені соматичні зміни, не є другорядними. Дослідження показують що фізіологічні процеси, які відбуваються у даний період, підвищують емоційну збудливість підлітка, його імпульсивність, неврівноваженість, іноді провокують агресивність, різкість..., а швидке змужніння підсилює відчуття своєї “дорослості” з усіма її наслідками. Крім цього, у цей період вперше виникає і стає предметом свідомості і переживання підлітка нова і дуже могутня біологічна потреба – статевий потяг. Звичайно, депривація цього потягу може привести до фрустрації і відповідно саме цим можна пояснити деякі особливості його самопочуття і поведінки.
      Разом з цим слід пам’ятати, що статевий потяг, як і всі біологічні потреби людини, набуває у процесі розвитку якісно нового, опосередкованого характеру. Виникаючи у пубертатний період, він входить у структуру вже існуючих у підлітка психологічних новоутворень (різноманітних інтересів, моральних і

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13