Курсова робота - Проблема психічного розвитку дитини і дорослої людини
42

цього не показати. Виникають труднощі у вихованні: дитина починає замикатися і стає некерованою.
      В основі всіх цих симптомів, як стверджує Л. С. Виготський, лежить узагальнення переживань. У дитини виникає внутрішнє життя, життя переживань, яке прямо і безпосередньо не накладається на зовнішнє життя. Тепер орієнтація поведінки буде здійснюватися всередині цього внутрішнього життя. Криза вимагає переходу до нової соціальної сиутації, вимагає нового змісту взаємин. У наших умовах це виявляється у прагненні якомога скоріше піти до школи. Разом з тим між бажанням щось зробити і самою діяльністю виникає новий момент – орієнтація у тому, що принесе дитині здійснення тієї чи іншої діяльності. Це внутрішня орієнтація: який смисл, що саме – задоволення чи незадоволення від місця, що займе дитина у взаєминах з дорослими принесе їм виконання даної діяльності.
      Д. Б. Ельконін справедливо зауважує: “Там і тоді, де і коли з’являється орієнтація на смисл вчинку, там і тоді дитина переходить у новий вік” [3]. Діагностика цього переходу – одна з найбільш актуальних проблем сучасної вікової психології.
      Результати найновіших досліджень даної проблеми переконливо свідчать, що прояви кризи у шести –семирічних дітей поєднуються з високим рівнем їх готовності до навчання у школі.
      в) Криза підліткового віку
      Підлітковий вік (11-15 років) зв’язаний з перебудовою організму дитини – статевим дозріванням і якісно новим етапом особистісного розвитку. І хоча лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, проте межі цього періоду є досить невизначеними. Одні діти вступають у підлітковий вік раніше, інші – пізніше, криза може виникати і в 11 і в 13 років. Починається підлітковий вік з кризи і, як правило, весь період протікає складно і для дитини і для близьких їй дорослих. Л. І. Божович зазначає що криза підліткового віку значно відрізняється від криз попередніх періодів, вона є найбільш гострою і тривалою. Тому цей період часто називають суцільною кризою.
      Більшість зарубіжних психологів зв’язують кризу даного віку з біологічним фактором (С. Холл, Ш. Бюллер, А. Фрейд та ін.). Не можна заперечувати ролі цього фактора, проте і не слід перебільшувати його значення. Звичайно перебудова організму, у тому числі і прискорені соматичні зміни, не є другорядними. Дослідження показують що фізіологічні процеси, які відбуваються у даний період, підвищують емоційну збудливість підлітка, його імпульсивність, неврівноваженість, іноді провокують агресивність, різкість..., а швидке змужніння підсилює відчуття своєї “дорослості” з усіма її наслідками. Крім цього, у цей період вперше виникає і стає предметом свідомості і переживання підлітка нова і дуже могутня біологічна потреба – статевий потяг. Звичайно, депривація цього потягу може привести до фрустрації і відповідно саме цим можна пояснити деякі особливості його самопочуття і поведінки.
      Разом з цим слід пам’ятати, що статевий потяг, як і всі біологічні потреби людини, набуває у процесі розвитку якісно нового, опосередкованого характеру. Виникаючи у пубертатний період, він входить у структуру вже існуючих у підлітка психологічних новоутворень (різноманітних інтересів, моральних і естетичних почуттів, поглядів і оцінок) і формує разом з ними нове ставлення до протилежної статі (любов), в якому статевий потяг не відіграє, як правило, домінуючої ролі.
      Криза підліткового віку зв’язана з виникненням нового рівня самосвідомості, характерною рисою якої є поява у підлітка здібності пізнати себе як особистість з властивими лише їй якостями. Це породжує у свою чергу прагнення до самоутвердження, самовираження, самовиховання. Депривація цих потреб (на думку вітчизняних психологів) і складає основу кризи цього віку.
      Виключно важливу роль у полегшенні протікання підліткової кризи відіграють відносно стійкі особистісні інтереси та інші стійкі мотиви поведінки. Про роль перспективних цілей писав ще К. Левін. А Л. С. Виготський зазначав, що підлітка характеризує не слабкість волі, а слабкість цілей. Цілеспрямованість, самостійність, та інші риси особистості можуть виникнути на основі різноманітних змістовних дієвих пізнавальних інтересів, а також у зв’язку з мотивами суспільно – трудової діяльності, або з необхідністю підтримати сім’ю, кого – небудь з близьких людей тощо. Тобто, любі усвідомлені і свідомі мотиви змінюють весь внутрішній світ підлітка. Вони стають домінуючими в структурі мотиваційної сфери і підпорядковують собі всі інші потреби і потяги. Це, у свою чергу, ліквідує постійні конфлікти, характерні для цього віку, і робить підлітка внутрішньо більш гармонійним. Про це свідчить і сформованість центрального новоутворння віку – почування дорослості як особливої форми самосвідомості, соціальної за своїм змістом. Про складність його формування і велику індивідуальну варіативність пише Т. В. Драгунова [4]. Існує, на думку психолога ряд труднощів:
      . У дорослих (учителів, батьків) відсутня готовність до розширення прав підлітка, оскільки він залишається учнем і матеріально залежним від батьків.
      . Спрацьовує інерція попереднього досвіду дорослих у формі звички поправляти і контролювати. Щоб розширити межі самостійності підлітка, дорослий повинен свої права звузити, а це важко, навіть при усвідомленні необхідності змін;
      . Відсутність у самих підлітків, особливо на початку даного періоду, уміння діяти самостійно, що часто приводить до того, що претензії перевищують можливості, і тому об’єктивно виникає потреба у керівництві з боку дорослих.
      Разом з тим, аналіз різних варіантів розвитку підлітків показав, що, не дивлячись на перелічені труднощі, старий тип взаємин витісняється новим. Труднощі і конфлікти можуть бути зведені до мінімуму, якщо дорослий перешкоджає виникненню суперечності, а не поглиблює її. Тобто існує принципова можливість керувати цим процесом і

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13