Курсова робота - Проблема психічного розвитку дитини і дорослої людини
42

Д.Б.Бромлей, розроблена за психофізіологічними характеристиками. Людське життя вона розглядає як сукупність п’яти циклів: утробного, який складається з чотирьої стадій (зігота, ембріон, плід, момент народження), дитинство (від 0 до 11-13 років), що включає три стадії (від народження до 18 місяців життя, від 18 місяців до 5 років, від 5 років до 11-13 років); юність (від 11-13 років до 15-21 років), що складається з двох стадій(ранньої і пізньої юності); дорослість (від 21-25 років – до 65 років), яка включає чотири стадії (ранню дорослість, середню, пізню і передпенсійний вік); цикл старіння (від 65 років до 70 і більше) складається з трьох стадій (відхід від справ, старість, хвороблива старість)[ ].
      Б.Г.Ананьєв, порівнюючи періодизацію Д.Б.Бромлей з багатьма іншими, зазначає, що її необхідно визнати найбільш придатною для дослідження взаємозв’язків між віковими періодами і поворотними моментами життєвого шляху людини. В сучасній антропології, психології і геронтології прийнято співставляти зрушення в різні вікові періоди за десятиліттями чи п’ятиліттями.
      У вітчизняній психології спробу розробити загальну періодизацію життєвого шляху особистості в рамках комплексного підходу до людини, розробив Б.Г.Ананьєв.
      Він виділив 10 “фазних перетворень” життєвого циклу людини: період немовляти, раннє дитинство, дитинство, підлітковий вік, юність, молодість, середній вік, похилий вік, старість, перестарілість [1, с.135]. За основу періодизіції вчений взяв дві основні характеристики індивідуального розвитку: психофізіологічну і соціально – психологічну. Проте у працях Б.Г.Ананьєва та його співробітників детально була проаналізована лише динаміка ряду психофізіологічних функцій, а періодизація розвитку особистості як “вершинного” утворення залашалась в очікуванні свого Галілея. Про це писав сам вчений: “Ми не вважали за можливе апріорно формулювати певні принципи періодизації і визначати межі між періодами без дослідницьких даних, брак яких відбився на всіх відомих періодизаціях “[ 1, с.13 ].
      Особливий інтерес психологів і практичних працівників привертає епігенетична концепція особистості американського психолога Е.Еріксона., який створив соціально – психологічну теорію цілісного “життєвого циклу” людини [7 ].
      За Е.Еріксоном особистість шукає такі шляхи включення у конкретно – історичне життя суспільства, які б дозволили їй розв’язати свої внутрішні конфлікти і суперечності, що обумовлені її зіткненням з соціальним оточенням на ранніх етапах становлення.
      Основний методологічний прийом Е.Еріксона полягає у русі від узагальненої характеристики зрілої особистості до пошуків джерел її організації на попередніх стадіях. Зрілість особистості вчений розуміє як “ідентичність” або психосоціальну тотожність. Ідентичність особистості є результатом функціонування індивіда у певній системі суспільних зв’язків і умова його психічного здоров’я.
      У результаті багаторічного досвіду психотерапевтичної практики Е.Еріксон приходить до висновку, що : особистість – є результатом активного включення індивіда у різноманітні соціальні спільноти. Зв’язок з ними людина переживає як вірність самій собі, як свою сутність, ідентичність; вони стають володарем її душі, а історична доля їх переживається індивідом як своя власна доля. Це означає, що неможна розділяти особистісний ріст і зміни суспільства, не можна розділяти кризу ідентичності в індивідуальному житті і сучасні кризи в історичному розвитку (1968). Вчення показує як шкідливо впливає на дитину безробіття, яке вириває її з найбільш істотних соціальних зв’язків і руйнує її ідентичність аж до несвідомого рівня функціонування.
      Теорія Е.Еріксона, на відміну від психоаналізу, вимагає змістити акцент з індивідуального лікування певних типів неврозів на “лікування” суспільства.
      У розвитку особистості Е.Еріксон виділяє 8 стадій (табл.1). Вчений наголошує на тому, що розвиток особистості за своїм змістом визначається тим, що суспільство очікує від людини, які завдання ставить перед нею на різних вікових етапах. Проте послідовність стадій розвитку людини залежить від біологічного фактору. Дитина, дозріваючи, з необхідністю проходить ряд послідовних стадій. На кожній стадії вона здобуває певну якість (особистісне новоутворення), яка фіксується в структурі особистості і зберігається у наступних періодах життя. Зокрема, у 17-20 р. відбувається повільне, поступове становлення основного центрального утворення – ідентичності. Особистість розвивається дякуючи включенню її у різні соцільні спільноти (націю, соціальний клас, професійну групу тощо) і переживанню свого нерозривного зв’язку з ними.
      Ідентичність (психосоціальна тотожність) дозволяє особистості приймати себе у всіх своїх взаєминах з оточуючим світом і визначає її систему цінностей, ідеали, життєві плани, потреби, соціальні ролі з відповідними формами поведінки. Ідентичність є умовою психічного здоров’я: якщо вона не сформується, то людина не знаходить себе, свого місця в суспільстві, виявляється “загубленою”.
      Ідентичність інтенсивно формується в юнацькому віці, це характеристика достатньо зрілої особистості. До цього часу дитина повинна пройти через ряд ідентифікацій – ототожнювати себе з батьками, хлопчиками чи дівчатками (статева ідентифікація) тощо. Цей процес визначається вихованням дитини.
      Ще одним важливим моментом для розвитку особистості є кризовість. Кризи, на думку Е. Еріксона, притаманні всім віковим стадіям, це “поворотні пункти” моменти вибору між прогресом і регресом. У кожній особистісній якості, що проявляється у певному віці, міститься глибинне ставлення людини до світу і до самої себе. Це ставлення може бути позитивним і породжувати прогресивні зміни в розвитку особистості і негативним, що тягне за собою регрес. Дитині і потім дорослій людині приходиться вибирати одне з двох полярних ставлень – довіру чи не довіру до світу тощо. Особливо слід підкреслити той фокт, що коли вибір зроблено і закріплено відповідну якість особистості, наприклад, позитивну, то протилежний полюс продовжує відкрито існувати і може проявитися значно пізніше, коли доросла людина зустрінеться з серйозним життєвим неуспіхом. Послідовність появи цих полярних особистісних новоутворень відображена у

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13