У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


з революційними змінами. Стабільний період характеризується гармонією між середовищем і ставленням дитини до нього, критичний – дизгармонією, суперечністю. Розвиток у стабільний період сприяє розвитку нової структури особистості – новоутворення. Це порушує гармонію між дитиною і оточуючим середовищем. Виникає суперечність, яка свідчить, що підростаюча особистість переростає спосіб свого існування. Вона прагне перейти на наступну вікову сходинку, а соціальні умови утримують її на попередній стадії. Виникає криза.
      Л.С.Виготський вважав, що переломні, критичні періоди в житті дитини (він їх також називав кризами) обумовлені внутрішньою логікою самого процесу розвитку. Вчений виділив п’ять таких періодів:
      Криза новонародженості відокремлює ембріональний період розвитку дитини від періоду немовляти.
      Криза одного року відокремлює період немовляти від раннього віку.
      Криза трьох років є перехідним періодом від раннього до дошкільного віку;
      Криза семи років є з’єднуючою ланкою між дошкільним і шкільним віком.
      Криза тринадцяти років співпадає з переломом розвитку при переході від шкільного до пубертатного віку (1972).
      За Л.С.Виготським, у критичні періоди виникають такі новоутворення, які не зберігаються у наступному віці, а лише беруть участь у розвитку, що приводить у стабільні періоди до більш стійких новоутворень.
      Розвиток у критичних періодах часто супроводжується більш або менш гострими конфліктами дитини з оточуючими. Дитина стає відносно важковиховуваною, тобто іншою по відношенні до самої себе попередньої. Останнє означає, що особливості поведінки не можуть виступати ознакою кризи. Лише при виявленні змін у поведінці (як правило в сторону її погіршення) можна ставити, і то лише як гіпотезу, діагноз – криза. Криза не є одномоментним актом. Л.С.Виготський ввів поділ критичного віку на передкритичну, власне критичну і посткритичну фази. У першій фазі виникає суперечність, у другій – суперечність загострюється і досягає кульмінації, а в третій фазі відбувається розв’язання суперечності через виникнення нової соціальної ситуації розвитку, тобто через налагодження нової гармонії між дитиною і середовищем.
      Слід підкреслити, що змістом кризи психічного розвитку є суб’єктивація новоутворення стабільного періоду. Тобто виникнення новоутворення проходить два етапи: формування (в стабільний період) і суб’єктивація (в критичний період). Під суб’єктивацію розуміють перетворення новоутворення в здібність самого діючого суб’єкта.
      Описуючи кризові періоди розвитку, Л.С.Виготський підкреслює, що зовні вони характеризуються рисами, протилежними до стабільних періодів. А саме;
      межі, які відокремлюють початок і кінець криз від суміжних періодів, вкрай нечіткі. Криза виникає непомітно, її початок і кінець важко діагностувати;
      як правило в середині критичного періоду спостерігаються його кульмінація, наявність якої відрізняє даний період від інших;
      у поведінці дитини відбуваються різкі зміни, вона стає важковиховуваною. Дитина ніби випадає з системи педагогічного впливу, знижуються шкільна успішність, інтерес до занять. Можливі гострі конфлікти з оточуючими.*-+
      Конфлікт розглядається як необхідна умова розвитку дитини в період кризи. Він дозволяє дитині і оточуючим її дорослим максимально оголити власні позиції. Позитивний смисл конфлікту полягає в першу чергу у тому, що дитина на цьому етапі сама розкриває свої власні можливості, розуміє неможливість прямого втілення ідеальної (ідеалізованої) форми в реальне життя (М.Г.Єлагіна, Т.В.Гуськова). Підростаюча особистість повинна відчути межу своїх можливостей, зокрема у формі міри своїх свобод.
      Більш грунтовний аналіз дозволив виявити глибинні особливості у поведінці дітей в період кризи, а саме;
      розвиток, на відміну від стабільних періодів, здійснює скоріше руйнівну, ніж прогресивну роботу;
      прогресивний розвиток особистості у цей період гасне, тимчасово призупиняється; на ширший план виходять процеси згортання, розпаду і розкладу того, що утворилося на попередньому (стабільному) періоді;
      дитина не стільки здобуває, скільки губить, втрачає з одержаного раніше; форми зовнішніх інтересів, що сформувалися раніше, розпадаються.
      Всі ці особливості пояснюють той факт, що кризи описуються, як правило, з негативної сторони. Разом з тим, на думку Л.С.Виготського криза є єдністю процесів створення і руйнування, безперервності і перервності.
      Слід зауважити, що ряд науковців не у всьому погоджувалися з Л.С.Виготським. Зокрема, О.М.Леонтьєв вважав, що криза є болючим, гострим періодом у розвитку і не є обов’язковим симптомом переходу від одного стабільного періоду до іншого, що неминучими є не кризи, а переломи, якісні зрушення у розвитку. Криза, за О.М.Леонтьєвим, є свідченням того, що перелом не відбувся своєчасно.
      Важливе місце у психології вікових криз займають праці Л.І.Божович, Т.В.Драгуновой, Д.Б.Ельконіна, К.М.Поліванової та ін.
      Загалом існують дві принципові позиції у розумінні критичного періоду:
      . Визнання критичних періодів необхідним моментом розвитку (позиція Л. С. Виготського, Д. Б. Ельконіна і ін.). За Л. С. Виготським криза – це природній і закономірний етап розвитку, в ході якого відбувається кардинальна і бурхлива перебудова соціальної ситуації розвитку, що склалася, і формування центрального новоутворення віку. Вчений робить акцент на психологічних механізмах розвитку. [3]
      .Визнання необхідності якісних змін у розвитку, переходу до нової системи взаємин. При цьому акцент робиться на зовнішніх, соціальних умовах, а не психологічних механізмах розвитку (позиція О. М. Леонтьєва, Л. І. Божович та ін.)
      У психологічній літературі, дякуючи працям Л. С. Виготського та його послідовників, грунтовно описані кризи дитинства (1,3,7,13,17 років). Як показують дослідження і практичний досвід, найболючішими є криза трьох років і підліткова криза, важливою є криза семи років, оскільки вона тісно зв’язана з психологічною готовністю дитини до навчання у школі. Розглянемо їх:
      а)Криза трьох років
      Криза трьох років є межею між раннім і дошкільним віком. Це й руйнування, перегляд старої системи соціальних взаємин, криза виділення свого Я. (Д. Б.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13