Маси в політиці.

План
1. Психологія масової свідомості і громадської думки.
2. Масові настрої в політиці.
3. Стихійна поведінка, її механізми.
4. Система масової комунікації.

      

Роль мас в політиці як правило стає замітною тоді, коли виявляється страшною. Вона проявляється тоді, коли руйнуються групові зв`язки і міжгрупові границі, коли суспільство деструктурується, переживаючи період своєрідного “соціотрясіння”. Таке відбувається в період світових війн, соціальних революцій, політичних переворотів.     

Маса – це велика кількість людей, які певний час перебувають у безпосередньому контакті (наприклад, пікет, маніфестація, мітинг, демонстрація). До поняття “маса” близькі, хоч і не тотожні йому, поняття “натовп”, “юрба”. Разом з тим і масу, і натовп утворюють відчужені людські індивіди, що мають особисті інтереси, які не збігаються з інтересами інших людей. Отже, це “тимчасова спільнота” людей, об`єднання яких є випадковим, стихійним, короткочасним.

Термін “маси” в суспільствознавстві вперше з`являється в контексті арістократичної критики соціальних змін в ХVІІ – ХІХ ст. Першим теоретиком мас в кінці ХІХ ст. став Г.Лебон. Він чи не найдосконаліше характеризує масу, вважаючи, що маса нічого не робить навмисне; не здатна до довготривалого бажання; між бажанням і його здійсненням не допускає ніякого часового відсрочення; підвладна магії слова; не може обійтися без вождя.
      Маса, натовп небезпечні тим, що людина в них втрачає власні риси і властивості, почуття відповідальності. Тут діє психологія непереборної сили, здатної на те, на що окрема особа ніколи не наважиться. Психологію маси, натовпу активно використовують у політичній боротьбі опозиційні, деструктивні сили. Найнебезпечніше при цьому те, що кожен член маси, цілковито впевнений у безкарності своїх дій. Ним керує енергія деструктивізму, свавілля, агресії, що становить елементарну загрозу як для інших людей, так і для суспільства загалом. Маса має специфічні психологічні особливості. Отже, йдеться про психологію масової свідомості.
      Масова свідомість – один з видів суспільної свідомості, найбільш реальна форма її практичного існування та втілення. Це особливий, специфічний вид свідомості суспільства, властивий величезній кількості людей. В “ідеалі” масова свідомість мала б дорівнювати сумі свідомостей окремих індивідів, соціальних груп. Однак об`єктивно це неможливо, а тому йдеться про масову свідомість як збіг основних, найбільш значущих компонентів певної кількості різноманітних (великих і малих) груп суспільства. Масова свідомість має специфічні ознаки.     

Психологія масової свідомості та громадської думки
     Як відомо, вирізняють малі, великі соціальні групи і так звану масу.
     Крім поділу груп на великі та малі існує поділ на первинні і вторинні групи, формальні і неформальні, референтні та ін.
      До первинних груп належать сім'я, сусідські та приятельські групи, яким властиві "тепліші", ніж в інших групах, стосунки.

Вторинні групи — це формалізовані структурні спільноти, створені на офіційних засадах: колективи підприємств, установ, військові, поліцейські підрозділи тощо. таких групах стосунки менш "теплі" й емоційні, а більше формалізовані та зорганізовані.      

Формальні групи характеризуються стосунками між членами групи, які обумовлені офіційними нормами: законами, статутами, інструкціями, наказами, штатним розписом.      

Неформальні групи — це групи, де контакти між людьми регулюються взаєминами симпатії, нормами, які склалися стихійно, або нормами неофіційних інститутів ("дружба").      

Референтні групи — це групи, з якими людина ідентифікує себе, вважаючи їх за певний еталон, взірець поведінки, критерій діяльності. цією групою людина порівнює свої вчинки, дії, статус, свідомість, смаки та ін. За великим рахунком, референтна група орієнтує людину на конкретний шлях соціалізації, вибір відповідних життєвих альтернатив. Люди завжди намагаються належати, ввійти до референтної групи, оскільки саме за її допомогою вони оптимально самореалізуються, самовдосконалюються.
      Під малою групою розуміють нечисленну спільноту людей, які перебувають у найбезпосереднішому психологічному контакті [76, 284].
      Незважаючи на те що малі групи істотно різняться, їх найчастіше класифікують за такими ознаками: час існування; ступінь тісноти контактів між членами групи; специфіка цілей, які ставить перед собою група; демографічні ознаки (вік членів групи, їх стать, професія та ін.).
      Малими групами є сім'я, невеликий трудовий колектив, студентська, учнівська групи, тимчасові творчі колективи та ін. Кожна з таких груп утворюється на основі певних цінностей, інтересів, орієнтацій.
      Суспільні відносини у малих групах мають форму безпосередніх особистих контактів. Орієнтовно малі групи налічують 3-7 чоловік. Малі групи бувають первинні (сім'я, група друзів, сусіди) і вторинні (безпосередні контакти між членами групи відсутні).      

Малі групи можна також класифікувати як формальні та неформальні, де є членство, і референтні (люди приймають норми таких груп, але реально в такі групи не включені).      

Розрізняють два види великих соціальних груп: ті, що виникли стихійно, випадково (натовп, публіка, аудиторія), і власне соціальні групи (класи, нації, жінки, молодь, професійні групи та ін.).
     

Специфічними регуляторами поведінки людей у великих соціальних групах, на відміну від малих, є звичаї, традиції, мораль.
      Маса — це велика кількість людей, які певний час перебувають у безпосередньому контакті (наприклад, пікет, маніфестація, мітинг, демонстрація). До поняття "маса" близькі, хоч і не тотожні йому, поняття "натовп", "юрба", "публіка". Разом з тим і масу, і натовп утворюють відчужені людські індивіди, що мають особисті інтереси, які не збігаються з інтересами інших людей. Отже, це "тимчасова спільнота" людей, об'єднання яких є випадковим, стихійним, короткочасним.     

Прагнення до збільшення, — пише Е. Канетті, — це перша й основна властивість маси. Вона захоплює всякого, хто перебуває у межах її досяжності... Природна маса — це відкрита маса: її збільшення нічим не