Вступ
Вступ
Сутність та види конфліктних ситуацій
Конфлікт та конкуренція: відмінні та спільні риси
Функції конфлікту
Теорія ігор
Види конфліктів
Причини конфліктів
Структура і динаміка конфлікту
Методи управління конфліктами
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Кожна людина унікальна, неповторна. Кожна є індивідуальністю і вбільшій чи менший мірі усвідомлює це. Один радується, що його зовнішність, манери, оцінки та поведінка різко відрозняється від загальноприйнятої. Інший засмучується, коли помічає, що чимось відрізняється від загальної маси, намагається не виділятися, злитися з натовпом, бути як всі.
Наскільки ми уважні до індивідуальних відмінностей? До якої межітерпимі? З чим готові змеритися, а що без поворотньо стає важким переживанням? Чи вміємо ми враховувати індивідуальні особливості один одного та знають, чого чекати від партнера по спілкуванню в певній ситуації? Чи все ж таки є психологічна несумісність? Скільки таких питань ми задаємо собі та своїм близьким постійно, як часто на протязі життя змінюємо точки зору, переоцінюємо друзів, батьків, власних дітей, співробітників.
Життєва практика показує, що міжособові відносин часто пов'язані з конфліктами. Конфлікти є невід'ємному складової людських відносин і вони закономірні. Коли дві сторонизнаходяться в контакті, то незалежно від причини їх взаємодії, завжди існує імовірність виникнення конфлікту. Вони можуть погоджувати свої суперечливі позиції при досягненні спільної мети; мати розбіжності з приводу самих цілей, до яких ним потрібно разом прагнути, або виявитися в розладі через якісь особові протиріччя, агресивні нападки одного на іншого і т.п.
Будь-якій сучасній людині, тим більше керівнику, важливо володіти знаннями про загальні особливості розвитку конфліктного процесу і навичками його ефективного управління.
Сутність та види конфліктних ситуацій
У соціальній психології покинемаєзагальновизнаного визначення поняття конфлікту. Деякі фахівцірозглядають конфлікт як суперечність між працівниками через несумісність їх потреб, мотиви і цілі діяльності, відносин і поглядів, психологічного складу.[1]
К.К.Платонов визначає конфлікт як усвідомлену суперечність між особистостями, що спілкуються при наявності спроб дозволу суперечності на фоні емоційнихстанів. А.Л.Ершов розуміє під конфліктом дію протилежних, несумісних в даній ситуації тенденцій, мотивів, інтересів, типів поведінки[2]. На думку П.В.Грішиной, конфлікти можна розглядати як реакцію людей на перешкоду до досягнення різного роду цілей спільної діяльності, на поведінку інших, не відповідну очікуванням, а також як реакцію на грунті несумісності характерологічних шаблонів поведінки, відмінності культурних основ і потреб.[3]
Як бачимо, конфлікти визначаються або через поняття «суперечність», «зіткнення», або через уявлення про реакції людей на якісь невідповідності, що зустрічаються в їх життєдіяльності.
Соціально-психологічний конфлікт як предмет пізнання можна визначати з особистих сторін. Конфлікт, навіть внтутрішньоособовий частіше за все явище міжособових і групових відносин. Функціональна роль конфлікту зумовлена необхідністю і доцільністю змін в міжособовихвідносинах, в їх ієрархічній структурі, статусі особистості, соціально-психологічному кліматі групи, ціннісних орієнтаціях членів групи[4] і з точки зору суті цих відносин, конфлікт є вияв противоборства, тобто активного зіткнення принципів, мотивів, установок, еталонів поведінки. З точки зору цілей, конфлікт відображає бажання людей затвердити свою позицію, їх вчинки, тобто самоствердитися. З точки зору стануміжособовихвідносин, конфлікт являє собою деструкцію цих відносин на емоційному, когнитивному, рівні поведінки. Деструкція буде носити тимчасовий (у разі вирішення конфлікту) або тривалий (у разі нерозв'язності конфлікту) характер.
Якщорозглядати суб'єкти конфлікту, то їх можна визначити як своєрідну форму комунікації в системах: людина – чоловік; людина – група; людина – частина групи; частина групи – частина групи; група – група.
Якщорозглядати конфлікт з позиції емоційнихстанів конфліктуючих особистостей, то його можна визначити як емоційно насичену реакцію, одночасно захисну та як відповідь на несприятливі травмуючі особистість ситуації, на перешкоди в досягненні яких-небудь цілей (фрустрацію), на стрес і розвиток конфлікту можна розглядати як інтелектуальний процес рішеннярозумової задачі, оскільки він пов'язаний з виникненням проблеми, створенням проблемної ситуації, прийняттямрішень, розв'язанням проблеми, що виникла алгоритмізованним (за правилами) способом або в більшій мірі інтуїтивним.
З результативної сторони конфлікт виступає як дезінтегруюча сила людських відносин його подолання як інтегруюча.
У тактичному плані регулювання міжособовихвідносин конфлікт - одинз крайніх засобів зміни.
З етичної сторони конфлікт являє собою соціально небажаний варіант вияву людських протиріч. Але внтутрішньоособовий конфлікт, як суперечність між новими сформованими потребами і можливостями їх задоволення, як суперечність між системою, що склалася ціннісних орієнтації особистості і новими вимогами соціальної середи, є рушійною силою психологічного розвитку особистості
Визначення конфлікту, які дають представники західної соціальної психології, нерідко несуть на собі відбиток філософії прагматизму і вырпжаютустановкуособистості на домінування.
Проблема міжособового конфлікту стала об'єктом інтенсивного вивчення і соціальної психології на Заході (передусім в США), начиняючи з 60 рр. нинішнього сторіччя.
При всьому різноманітті емпіричних і теоретичних підходів до проблеми конфлікту, вимальовується досить сталасхема, заснована нявизначеннісутіконфліктогеннихчинників. Методологічно центральним тут выступає уявлення про те, що виникнення конфлікту зумовлене усвідомленою несумісністю індивідуальних намірів і інтересів протиборствуючих сторін. Такий підхід до розуміння джерел конфлікту поширений під назвою мотиваціонної концепції конфлікту.
Альтернативна мотиваціонної, когнитивна концепція походження міжособового конфлікту вбачає його причину в суперечності пізнавальних стратегій, що використовуються сторонамипри розв'язанні взаємозначимих проблем. Визначення конфлікту, що пропонуються в руслі мотиваційного підходу, підкреслюють роль суб'єктивних чинників в детерминаціі конфліктної взаємодії.
Широку популярність отримала модель внутріособового конфлікту К.Левіна, який розрізнював три основних випадки конфліктних ситуацій. Пізніше дослідники додали ще один випадок. Дану модель часто називають моделлю «зближення – зближення».
1. Конфлікт «зближення – зближення». З двох об'єктів (цілей), причому обидва володіють позитивним характером, людина повинна вибрати один. При цьому, однак, не можна володіти або прагнути до обох. Іншими словами, ця ситуація нагадує буриданового віслюка, який так і не зміг вирішити, яку