Вибір однієї можливості означає втрату іншої, і ця неминучість робить конфлікт вельми чутливим. У житті часом, не уміючи вирішувати внутрішні конфлікти, людина уподібнюється буриданову віслюку. Жінка, що вирішує, за кого з двох претендентів на її руку вийти заміж або яку роботуз двох можливих відати перевагу, може виявитися в стані тривалої і болісної нерішучості. Чим рівноцінніше за об’єкти, тим глибше виникаючий внутрішньоособовий конфлікт, і людина може надовго виявитися на півдороги між ними. Але ця рівновага нестійка, оскільки привабливість об'єкта збільшується по мірі наближення до нього, а видалення від другої з можливих цілей її привабливість знижує.

Як тільки людина робить перший рух до однієїз цілей, її приваблива сила злегка збільшується, в той час як привабливість другої мети меншає. Внаслідок сили тяжіння перестає бути таким, що урівноважується, і людина все більш енергійно прагне до більш близької мети.

2. Конфлікт «уникнення – уникнення» це ситуація, коли доводиться вибирати між двох приблизно рівних зол, або, як кажуть англійці, вибір між дияволом і пучиною морською. Наприклад, співробітник фірми повинен вирішити, чи погодитися йому на переклад в інше місто, яке йому не подобається, або звільнитися з даної фірми. У цій ситуації рівновага залишається стійкою до самого останнього моменту, тобто чоловік, наскільки це можливо, відтягуєрішення на користь однієїз небажаних можливостей. Як тільки він робить крок в сторону від однієїз неприємних альтернатив, її відштовхуюча сила меншає; однак цей же крок наближає його до іншої прикрості, її відштовхуюча сила збільшується, і людина повертається на вихідну позицію. Звичайно справа вирішується втручанням третьої сили. Наприклад, начальник службовця вимагає, щоб той повідомив про свою згоду на переїзд в інше місто до певної дати.

3. Конфлікт «зближення – уникнення»   це і є конфлікт в повному розумінні слова, принаймні він викликає найбільші переживання. На людину діють сили тяжіння і відштовхування в одному і тому ж напрямі. У основі конфлікту може лежати те, що мета сама по собі має як позитивні, так і негативністорони. Наприклад, добре оплачувана робота, заради якої треба переїхати в місто, яке не подобається; екзамен, необхідна операція, роди, відповідальний виступ і т. п. З однієїсторони, їх бояться, а з іншою чекають, щоб пережити і залишити позаду. Конфлікт може виникнути так само через те, що досягнення бажаної мети зв'язане з деякими прикрощами: заборонене задоволення і покарання або втрата сомоповаги є прикладами цього.

4. Конфлікт «подвійних зближень – уникнень» з подвійнийамбівалентністю. Наприклад, людина коливається у виборі однієїз двох професій, ціліше, кожна з яких має свої позитивні і негативністорони.

Конфлікти «зближення – уникнення» як і «уникнення – уникнення» приводять до стійкої рівноваги: на деякій відстані від мети сили тяжіння і відштовхування урівноважуються, і наближення до мети збільшує як ту, так і іншу (або віддалення послаблює іх обох).

Розглянуті варіанти конфліктів спрощені і не відображають всієї динаміки мотиваційних процесів. Більшість конфліктів звичайно включають більше двох цілей або двох можливих напрямів дій. Вибираючи, наприклад, між двома можливими роботами і оцінюючи їх і позитивні, і негативністорони, можна вирішити: не прийматися ні за яку з них. Більш того реальні ситуації звичайно не так прості, як наведені вище. Абсолютно не обов'язково, вибравши конкретну роботу або конкретного партнера, не мати інших альтернатив все життя. Часто реальність така, що вибір однієї мети означає не повну відмову від іншої, а лише відстрочку її досягнення, оскільки можна відмовитися від негайного задоволення бажання на користь більш пізнього її здійснення.

Саме існування конфлікту або вибраний даною людиною шлях його дозволу можуть наразити на його небезпеку покарання або засудження з боку суспільства, хворобливого почуття провини або загрози втрати сомоповаги. Все це викликає почуття тривоги.

Найважливіше значення зв'язку між конфліктом і тривогою має те, що тривога приводить до появи різних захисних наслідків, способів дій, спрямованих на зменшення та позбавлення від тривоги. З цієї причини їх часто називають захисними механізмами.

У теорії особистості захисні механізми розглядаються як невід'ємна і всепроникаюча властивість особистості.

Джерела конфліктів, з яких виникає тривога, розглядаються по-різному: протидіючі сили Воно, Его і Супер-Его(3. Фрейд)[5]; комплекс неповноцінності, що протистоїть прагненню до досконалості (А.Адлер); несумісні невротичні потреби, одночасно спонукаючі людину прагнути до інших людей, виявляти агресивність по відношенню до них і бажання бути від них незалежним (К.Хорні); конфліктуючі вимоги складних міжособових зв'язків (Г.Саллівен); психосоциальные кризи, виникаючі в процесі формування ідентичності особистості (Е.Еріксон).

Незважаючи на відмінності в передбачуваних джерелах тривоги, автори теорій особистостізгодні в одному: існує велике число захисних механізмів, до відомої міри що забезпечують людині позбавлення від тривоги.

Потрібно зазначити, що тривога і функціонування психологічного захисту пов'язані ще і з іншими скрутними ситація, а не тільки з конфліктом  фрустрація, криза, стрес. Розглянемодекілька відомих прикладів психологічного захисту.

Витіснення. Механізм витіснення уперше був описаний 3. Фрейдом і являє собою найбільш прямий шлях уникнення тривоги. В результаті витіснення людина не пам'ятає важкі події минулого, що глибоко торкаються емоції, випробувавши принизливу особисту невдачу, може, завдяки витісненню, абсолютно забути об перенесену і це здійснюється автоматично, ненавмисно. Людина, що пережила емоційну кризу, може забути не тільки сам конфлікт, але і все, що могло б про нього нагадувати, включаючи власне ім'я.

Раціоналізація це когнитивне перетворення конфлікту. Людині властиве прагнення зрозуміти свій життєвий досвід. Він шукає пояснення не тільки зовнішнім