Види конфліктів.

Розрізнюють внтутрішньоособовий, міжособовий і міжгруповий конфлікт. Внтутрішньоособовий конфлікт  це зіткнення приблизно рівних по силі і значущості, але протилежно направлених мотивів, потреб, інтересів, потягівуоднієї і тієї ж людини, що відображаютьсуперечливі зв'язки з соціальною середою.

Міжособовий конфлікт  це зіткнення взаємодіючих людей, чиї цілі, інтереси, цінності, норми поведінки або методи роботивзаимовиключають один одну або заважають, протидіють, тобто несумісні в даній ситуації.

Міжгруповий конфлікт  це противоборство в колективі або в різних соціальних групах, що відстоюють протилежні інтереси, преследущих несумісні цілі і своїми практичними діями перешкоджаючих один одному.

Звичайно міжособові і межгрупові конфлікти заважаютьроботі, відволікають багато сил, негативно позначаються на психічному і загальному здоров'ї людини. Взаємні негативнівідносини, особисті антипатії людей нерідко переносяться на ділові зв'язки.

Конфлікти можуть мати і позитивне значення, коли направлені на подолання негативних тенденцій в поведінці, відносинах окремих осіб або груп, проти відсталих поглядів і стилю діяльності, направлені на боротьбу з егоїзмом.

Конфлікти бувають закономірними (неминучими), необхідними, вимушеними і функціонально невиправданими. Розрізнюють також конфлікти відкриті і приховані; конфлікти, переслідуючі особисті, групові або суспільні цілі.

У залежності від емоційногостану людей конфлікти бувають з високим, помірним емоційнимнапруженням і без емоційногонапруження. На етапі виникнення конфлікту можна говорити про стихійні і заплановані конфлікти (останні поділяються на спровоковані і ініціативні). На етапі існування і розвитку конфлікту можна розрізнювати короткочасні, тривалі і затяжні (що зайшли в тупик) конфлікти. Па етапі усунення можна виділяти керовані, слабо керовані і некеровані (стихійні) конфлікти. На етапі загасання конфлікти можуть бути спонтанно що припиняються, що припиняються під впливом засобів, знайдених самими протиборствуючими сторонами, і конфлікти, одержуючі дозвіл тільки при втручанні зовнішніх сил (вищестоящих організацій, керівників).

Таким чином, конфлікт  це складне, багатостороннє явище в системі людських відносин, тому видів конфлікту може бути стільки, скільки різних сторін бере участь в даному об'єкті, що розглядається.

Причини конфліктів

У найбільш відомій класифікації причин виникнення конфліктних ситуацій в ділових між-особистихвідносинах виділяють дві групи.

Виробничі причини.

Розподіл ресурсів. Навіть в самих великих і багатих організаціях ресурси можуть бути обмеженими. Необхідність розподіляти їх практично неминуче веде до конфліктів. Люди завжди хочуть отримувати більше, а не менше, і власні потреби завжди здаються більш обгрунтованими.

Взаємозалежність задач. Можливість конфліктів існує скрізь, де одна людина (група) залежить від іншої людини (групи) у виконанні задачі, наприклад, керівник виробничого підрозділу може пояснити низьку продуктивність труда своїх підлеглих нездатністю ремонтної служби швидко і якісно ремонтувати обладнання. Керівник ремонтної служби в свою чергу може винуватити відділ кадрів в тому, що не прийняті нові працівники, в яких так мають потребу ремонтники.

Декілька інженерів, зайнятих розробкою одного виробу, можуть володіти різним рівнем професійної кваліфікації. У цьому випадку фахівці більш високої кваліфікації можуть бути незадоволенітим, що «слабі» інженери гальмують виконання роботи, а останні незадоволенітим, що від них вимагають неможливого. Взаємозв’язаність задач при нерівних можливостях тут приводить до конфлікту.

Згаданий приклад причини конфлікту між лінійним і штабним персоналом також виникає через взаємозвязаності задач. Майстри залежать від головних фахівців, оскільки потребують їх допомоги при реалізації технічних рішень, а керівники більш високого рангу залежать від майстрів, оскільки останні втілюють в життя ідеї більш високої ланки управління.

Протилежні тенденції в функціонуванні виробництва, організації. Так, всім відома роль співробітників відділу технічного контролю (ВТК) на підприємстві. Обов'язком кожного такого працівника є сувора оцінка якості продукції, що виготовляється. І головне тут  не пропустити жодного бракованого виробу. З цієї причини у співробітників ВТК часто виникають внутрішньовиробничі конфлікти з колективами працівників, які видають цю браковану продукцію. У такій ситуації на працівників ВТКпочинають «натискати» і зверху, і знизу. Оскільки задачі, породжуючі протиріччя, об'єднати не представляється можливим, то і не треба їх об'єднувати. Навпаки, вони повинні бути віднесені до різних підрозділів підприємства.

Будь-який керівник повинен стежити за тим, щоб завдання для підлеглих не суперечили один одному. У житті організації зустрічається немало таких випадків. Наприклад, менеджер нижчої ланки управління відповідає за відсутність простоїв в роботі, а інший того ж рівня управління прагне внаслідок своїх посадових обов'язків до того, щоб як можна менше оборотних коштів було заморожено в запасах.

У такій ситуації ми стикаємося з двома протилежними посадовими обов'язками в функціонуванні виробництва. Чим більше буде скупчуватися запасів на цьому виробництві, тим спокійніше буде поводитися той, хто відповідає за простої, викликані відсутністю сировини. І навпаки, чим менше буде запасів сировини, тим краще буде відчувати себе менеджер, що відповідає за рухливість оборотних коштів.

Нечіткість або нерозробленість функціональних обов'язків співробітників і керівника часто буває джерелом конфліктів, оскільки породжує неспівпадання уявлення конкретного працівника про те, що і як він повинен робити відповідно до посади, і навколишніх його співробітникові», керівників, що чекали від цього працівника більшого.

Причиною конфлікту може бути ситуація, коли одному підлеглому вказівки дають численні начальники. Виконувати їх не вистачає ні часу, ні сил. Тоді підлеглий вимушений або сам ранжирувати накази, що поступили по мірі їх важливості, або вимагати цього від свого безпосереднього керівника. У цьому випадку об'єктом конфліктної ситуації є право встановлення черговості виконання вказівок.

Наявність у керівника великої кількості безпосередніх підлеглих також може привести до конфліктів в колективі. Відчуття того, що із зростанням чисельності колектив виходить з-під контролю, знайоме майже кожному керівнику. При цьому одні стараються як можна довше втриматиуправління кожним працівником в своїх руках; інші виділяють групу, якою вони безпосередньо управляють, тобто структурують колектив;