Раніше уже відзначалося, що головний вид судової діяльності є конструктивна діяльність, пов'язана з прийняттям рішень по спірних питаннях і винесенням вироку. Які ж психологічні і соціально-психологічні умови сприяють успіху здійснення конструктивної діяльності судом? До них можна віднести такі: ^колегіальне ухвалення рішення;

^забезпечення невтручання в діяльність судді до ухвалення рішення; ^законодавче гарантування свободи особистого переконання судді, що лежить

в основі прийнятого рішення; * вимога безперервності розгляду справи.

Дія психологічних і соціально-психологічних явищ у більшому ступені виявляється в колегіальності ухвалення рішення. Колегіальний початок при здійсненні правосуддя відповідає закономірностям соціальної психології, які обумовлюють ефективність діяльності соціальних груп, соціальну перцепцію (сприйняття) і розуміння людьми один одного й ін. Вирішенню складних завдань по розгляду кримінальних справ сприяє взаємодія при ухваленні рішення групою осіб. Відповідно до соціально-психологічних закономірностей у ході спільного вироблення рішення:

/гз=підвищується ефективність мислення кожного з членів групи; аз* пом'якшуються крайності показників психічних процесів усіх членів групи; в&* підвищується об'єктивність доказів.

У судовій практиці зустрічаються випадки, коли ухвалення рішення і винесення вироку здійснюється по одностайній думці суду, але така одноголосність є результатом тиску думки більшості в суддівській колегії на власне переконання окремого члена суду. Такий прояв конформізму нерідко знижує позитивне значення колегіальності. Тому кожен член суду повинен піддавати свої висновки в справі внутрішньому самоконтролю, щоб перевірити, чи не виникають ці висновки під впливом більшості.

У цілому конструктивна діяльність суду складається з ряду послідовно реалізовуваних дій.

Структура конструктивної діяльності суду

В основі прийнятого рішення по кримінальній справі лежить особисте суддівське переконання, що складається на базі раціонального пізнання причинно-наслідкових зв'язків між наявними фактами, ціннісного підходу до оцінки цих фактів, їхнє співвідношення з заборонами кримінального права, а також чуттєвого переживання отриманих результатів пізнання і зроблених із них правових висновків. У психологічному плані для процесу формування суддівського переконання важливим є переростання сумніву в переконаність судді.

Проведене у 2000р. анонімне соціологічне дослідження показує: 69,5% суддів Закарпаття вважають, що їхнє переконання формується насамперед за рахунок глибокого попереднього вивчення матеріалів кримінальної справи, доведеності (недоведеності) обвинувачення в ході судового слідства; 16,8% суддів до зазначеного додали минулу злочинну діяльність підсудного; 13,7% із числа опитаних суддів відзначили, що на формування їхнього переконання впливає поведінка підсудного в суді (насамперед ступінь щирості у відповідях і глибини його каяття у вчиненому).

*Таким чином, законодавче гарантована свобода особистого переконан-ня судді засновується як на дослідженні зібраних у ході попереднього слідства доказів, так і на індивідуальній позиції судді, що є вираженням його профе-

СІЙНОЇПраВОСВІДОМОСТІ,ДСУШИМаННЯМ ВИМОГЧЯКот/ мппяпт.ит^ тт™х,т,ттж~:-

^ Увага! ч'\^^

^^^"^ Конструктивна діяльність суду може бути ефективною ^Чц>>«ч>>>^ ^*^^ тільки в тому випадку, якщо особи, які її здійснюють, розуміють ^"^-"-^

виняткову відповідальність за свої дії, за всі наслідки прийнятих рішень, мають

"*~Цц^Чц^ високорозвинену правосвідомість, наділені позитивними ^^^

^^"-^^ моральними якостями і притримуються високих ^^^

^^^^^^ моральних цінностей. ^^^^

Комунікативна діяльність юриста, як відомо, полягає в одержанні необхідної інформації за допомогою спілкування. Комунікативній діяльності суду властиві визначені психологічні особливості. Ці особливості обумовлені насамперед спів-відношенням інтересів осіб, що беруть участь у судовому розгляді. Якщо інтереси конкретної особи, що бере участь у справі, збігаються з цілями і спрямованістю діяльності суду, то відношення між судом і даною особою носять безконфліктний характер. Проте інтереси окремих осіб, що беруть участь можуть не збігатися з цілями і задачами суду у встановленні об'єктивної істини і розкритті злочину. У цьому випадку поведінка даних осіб протидіє діяльності суду по виявленню істини (наприклад, дача помилкових показів, відмова від дачі показів і т.д.). Цілком зрозуміло, що відносини суду з цими особами носять конфліктний характер і ускладнюють судовий процес. Тому одним із серйозних елементів комунікативної діяльності суду є психологічний вплив на них тими засобами і прийомами, що не суперечать закону.—

^ Використання окремих фактів з життя підсудного, які мали для нього важливе значення—

^ Спростування розрахунку підсудного на безнаказаність—

^ Використання позитивних рис особистості підсудного—

^ Спростування помилкових уявлень підсудного про причини, що привели його до кримінальної відповідальності—

^Переконання підсудного в щиросердному каятті у здійсненні злочину

^ Залучення до розгляду справи осіб, які є авторитетом для підсуднього (родичів, знайомих, керівників різного рангу і т.п.)—

^. Використання суспільної думки (думки трудового, навчального, спортивного та іншого колективу)

Переконання підсудного в об'єктивності і справедливості суду

^ Дотримання вимог матеріального і процесуального законодавства в процесі судового розгляду

Спеціалісти виділяють чотири види взаємовідносин, що шникають у комунікативній діяльності суду:

Ф взаємовідносини «по вертикалі» - взаємовідносини суддів із державним

обвинувачем, захисником, підсудним, свідками, експертами, а також із

присутніми в залі судового засідання громадянами; Ф взаємовідносини «по горизонталі» - взаємовідносини між суддею і народними

засідателями, між державними обвинувачем і захисником, між свідками,

потерпілими, експертами, між присутніми в залі громадянами; Ф взаємовідносини між: підсудними (якщо розглядається справа, вчинена групою

осіб або організованою групою; Ф взаємовідносини із судовою аудиторією як із визначеною групою людей.

Основна задача в даному випадку - перетворення цієї групи людей в аудиторію

з єдиною психологічною спрямованістю.

Дуже значимою є виховна діяльність суду. Справа в тому, що здійснення правосуддя не обмежується притягненням до кримінальної відповідальності тих осіб, що вчинили злочин, і визначенням їм відповідного покарання. Одне із завдань правосуддя - виправлення і перевиховання злочинців, виховання кожного громадянина в дусі суворого дотримання законів і моральних норм поведінки.

Виховна роль правосуддя виявляється насамперед у специфічній формі діяльності суду - повному, об'єктивному розгляді на судовому засіданні