./ Увага! \^

./значне місце в обвинувальних промовах прокурора^х.

^/приділяється викладу фактичних даних. На жаль, деякі^*^

/прокурори замість кваліфікованого аналізу доказів обмежуються4

переказом матеріалів справи. Оповідальний характер викладу фактичних

^ч. обставин справи замість аналітичного різко знижує дієвість/""

^хвиступу прокурора в суді і може служити одним к^г

^\. критеріїв його про(|)есійноїнепідготовленості.^х^

До речі, далеко не всі кримінальні справи вимагають обов'язкового викладу фактичних обставин у промові прокурора. Можна виділити наступні ситуації, коли виникає така необхідність:

* прокурор наполягає на зміні обсягу поданого обвинувачення; + прокурор вимагає зміни кваліфікації складу злочину;

+ між прокурором і захистом з'являється незгода стосовно фактичних обставин справи.

Особливо старанно прокурор повинен досліджувати виправдувальні версії, що висувають у судовому розгляді захисник і підсудний. Така ж старанність і скрупульозність в аналізі доказів повинна бути у випад-ках, коли обвинувачення засноване на побічних доказах. Справа в тому, що взаємозв'язок цих доказів опосередкований якимись проміжними об-ставинами і «не лежить на поверхні». Завдання прокурора в даній ситу-ації - зробити ці зв'язки очевидними.

Психологічно складним елементом прокурорської діяльності в суді є його полеміка з захистом. У своїх висловлюваннях, репліках прокурор не повинен бути голослівним і необ'єктивним. Прояв поваги до адвоката, суспільного захисника є нормою його поведінки в полеміці з ними.

У кінцевому рахунку всебічний аналіз події злочину прокурором повинен бути спрямований на те, щоб довести: подія злочину мала місце й в його вчиненні винен підсудний. І навіть очевидність справи і визнання провини підсудним не знімає з нього обов'язку доведення обвинувачення. Внутрішнє переконання прокурора в обгрунтованості і законності обвинувачення повинно формуватися на основі доказів всіх обставин справи.

неспроможність, проаналізувати експертні висновки. Якщо ж дані слідства не підтверджують обвинувачення, пред'явлені підсудному, прокурор зобов'язаний відмовитися від підтримки обвинувачення. Здійснюючи кваліфікацію злочину, прокурору варто розкрити зміст відповідної статті кримінального кодексу, обгрунтувати правильність її застосування, розкрити об'єктивні і суб'єктивні сторони відповідного складу злочину. При призначенні покарання він повинен враховувати особистісні особливості підсудного (ціннісні орієнтації, мотиваційну сферу, стиль його поведінки, основні риси характеру й ін.). Справедливо вважають: при характеристиці особистості підсудного розкривається особистість самого прокурора, його ставлення до людей, розуміння їхніх' проблем, рівень його професійної та психологічної підготовки. У діяльності прокурора в суді завжди повинне дотримуватися^ правило: покарання може досягти мети тільки тоді, коли вона \, законне, справедливе і строго індивідуалізоване. Психологічний аспект \ даного правила такий: > \ Ф від надмірно суворого покарання може постраждати особистість; [ & від надмірно м'якого покарання губиться віра в правосуддя. * І

Судова практика показує, що найбільш складна частина»; обвинувальної промови прокурора - характеристика особистост|І підсудного. Достатньо часто спостерігається тенденція?! надмірного «згущення барв» аж до неприпустимого приниження! | людської гідності. і

Моральний обоє язок прокурора - проявити стриманість у слові, обдуманість і справедливість у висновках і поряд з осудом доведеного злочину - ставлення до підсудного без черствої однобічності і без образи в ньому почуття людської гідності.

А.Ф.Коні

Тільки об'єктивний аналіз державним обвинувачем як позитивних так і негативних якостей особистості підсудного може сприяти винесенню ( справедливого вироку. р

Висловлене положення має особливу актуальність у випадку розгляду кримінальних \ справ, скоєних неповнолітніми. У багатьох випадках аналіз формування особистості д неповнолітнього злочинця дає можливість виявити фактори, що зробили суттєвий вплив (: на прояв у підлітка криміногенних елементів (пияцтво батьків, відсутність належного; \ контролю за поведінкою неповнолітніх у школі, негативний вплив «вулиці» і т.п.). 'ї Соціальний аналіз особистості підлітка і оточуючого його мікросередовища, об'єктивна [ оцінка рівня впливу цього середовища на його психіку, поведінку - одна з важливих сторін у діяльності державного обвинувача. Подібний соціально-психологічний аналіз

І

особистості підсудного стає одним із доказових факторів при визначенні прокурором міри ' його покарання. Варто підкреслити ще один важливий момент у діяльності прокурора при і розгляді кримінальних справ про злочини неповнолітніх: він виступає не тільки як обвинувач, І але і як вихователь. Тому він роз'ясняє сутність законів, принципи моралі, указує шляхи викорінювання злочинів, що певним чином відбивається на змісті і формі його виступу в суді,

на сприйнятті слів прокурора складом суду і всіх присутніх у залі засідання. |

І

До речі, далеко не всі кримінальні справи вимагають обов'язкового викладу фактичних обставин у промові прокурора. Можна виділити наступні ситуації, коли виникає така необхідність:

Ф прокурор наполягає на зміні обсягу поданого обвинувачення;

* прокурор вимагає зміни кваліфікації складу злочину;

* між; прокурором і захистом з'являється незгода стосовно фактичних обставин справи.

Особливо старанно прокурор повинен досліджувати виправдувальні версії, що висувають у судовому розгляді захисник і підсудний. Така ж старанність і скрупульозність в аналізі доказів повинна бути у випад-ках, коли обвинувачення засноване на побічних доказах. Справа в тому, що взаємозв'язок цих доказів опосередкований якимись проміжними об-ставинами і «не лежить на поверхні». Завдання прокурора в даній ситу-ації- зробити ці зв'язки очевидними.

1 Ісихолопчно складним елементом прокурорської діяльності в суді є його полеміка з захистом. У своїх висловлюваннях, репліках прокурор не повинен бути голослівним і необ'єктивним. Прояв поваги до адвоката, суспільного захисника є нормою його поведінки