з учасниками судового розгляду, привертати їх до себе, психологічно грамотно «читати» реакцію на висловлювані думки й ін.
Що стосується спілкування адвоката з підзахисним, то важливою умовою його успішності є їхня психологічна сумісність. У психології під сумісністю розуміється взаємне сприйняття партнерів по спілкуванню і спільній діяльності, засноване на оптимальному поєднанні (подібності або взаємодоповнюваності) ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, характерів і інших значимих для міжособистісної взаємодії характеристик. Сумісність, як правило, супроводжується виникненням взаємної симпатії, впевненості в успішному результаті контактів. Особливе значення сумісність набуває в складних умовах, у важкій обстановці, коли досягнення загальної мети відбувається при дефіциті засобів, часу, простору, кількості учасників. Суд, безперечно, є дуже складною ситуацією для підзахисного, тому вибір обвинувачуваним захисника (так само як і відмова від нього), а також психологічний контакт між ними в чималій мірі обумовлений саме даним психологічним явищем. Досить часто в судовій практиці відмова обвинувачуваного від раніше обраного їм захисника пояснюється психологічною несумісністю цих осіб.
Виникненню сумісності у стосунках між адвокатом і підзахисним сприяють такі професійні і особистіші якості захисника: Ф правильне розуміння захисником свого процесуального статусу; ® розвинена атракція (уміння привернути підзахисного до себе) та ін; Ф загальна культура адвоката, його тактовність, толерантність, емоційна
стійкість;
@ професійні навички й уміння захисника, обумовлені його теоретичними
знаннями і практичним досвідом; ® уміння поєднати захист законних інтересів обвинувачуваного з інтересами
правосуддя;
Процес спілкування між захисником і підзахисним має ряд психологічних труднощів, що обумовлені головним чином психічним станом обвинувачуваного. Звичайний психічний стан більшості обвинувачуваних - стреси (особливо висока нервово-психічна напруженість у невинних підслідних). Основний стресор -загроза особистому добробуту людини і його близьких (загроза стосується не тільки фізичного існування, але і соціального статусу особистості, її престижу, життєвих планів і соціальних цінностей і т.п.). Іншим негативним станом, що виникає в обвинувачуваних, є фрустрація - крайня дезорганізованість свідомості і діяльності людини внаслідок обмеження життєво важливих потреб. А також-переживання безвихідності, виникає під впливом перспективи в житті людини - позбавлення волі (обмеження інформації і можливості спілкуватися з рідними, близькими й ін.).
У цих важких ситуаціях процес спілкування захисника і підзахисного супроводжується скутістю, психологічною напруженістю. Встановити психологічний контакт із підзахисним - не така проста справа. Вона вимагає від адвоката і терпіння, і наполегливості, і розвинутих комунікативних умінь. Для подолання психологічного бар'єра в спілкуванні захисника і підзахисного можна використовувати ряд рекомендацій, що доказали свою дієвість на практиці (див. додаток 7).
З метою подолання негативних станів підзахисного адвокату доцільно спробувати вселити йому думку про те, що без душевної рівноваги неможливо домогтися позитивного результату, а також придушити особисті образи і перебороти агресивність у його поведінці. Від адвоката вимагаються такі комунікативні навички й уміння в спілкуванні з підзахисним і його родичами, що викликали б із їхньої сторони абсолютну довіру до нього. Для цього всією своєю поведінкою із цими особами адвокат повинен підкреслювати довіру до них.
ФВелику роль у діяльності адвоката грає організаторський компонент. Справа в тому, що захист як процес не має суворої нормативної регуляції. Тому підготовка до судового процесу,
планування захисту, використання визначених прийомів і методів - усе це залежить від організаторських умінь адвоката. * Конструктивний компонент діяльності адвоката включає насамперед ухвалення рішення про обрання тієї або іншої стратегії і тактики захисту з урахуванням обставин справи і поведінки обвинувачуваного.
Таблиця №7
Характеристика різноманітних тактичних варіантів захисту підсудного
Оборонна тактика захисту |
Нейтральна тактика захисту |
Наступальна тактика захисту
1. Прийняття захистом версії слідства цілком, без яких-небудь поправок. 2. Спостереження адвоката за діяльністю слідчого. 3. Фіксування помилок у роботі слідчого. 4. Використання слабких місць (помилок) попереднього розслідування для захисту підсудного. |
1. Пропозиція про співробітництво зі слідчим, що виходить від захисника. 2. Психологічне вивчення логічності слідчого. |
1. Прихований виклик на всі пропозиції слідчого про контакт. 2. Нав'язування слідчому конфліктної ситуації. 3. Організація контрвипадів на дії слідчого. 4. Захоплення ініціативи при проведенні ряду слідчих дій. 5. Нав'язування трудомістких слідчих дій із метою захисту. 6. Постійний і системний аналіз усіх дій слідчого. 7. Формування системи пропозицій, що руйнують обвинувальну концепцію слідчого.
Вибір тактики захисту багато в чому визначається її стратегією, що може бути: а) аналітичною(пошук доказів для виправдання підзахисного або пом'якшення його провини); б) побудованою на системі психологічних пасток для слідчого.
Природно, до конструктивного компонента відносяться розумові операції по співвідношенню ситуації злочину до змісту кримінальних і кримінально-процесуальних норм. Даний компонент діяльності адвоката виявляється і при визначенні структури захисної промови на суді.
Заслуговують на увагу думки чудового судового оратора, поета, письменника С.А. Андрєєвського (1847-1919р.) про завдання захисника в кримінальній справі. Він відзначав, що захиснику потрібно відстоювати вузькі інтереси окремої особи проти суспільства, яке вже готове задавити винного, а адвокат повинен утримати його від цього кроку. Тому, якщо суд не зрозуміє окремої душі, то підсудний загине без найменшого милосердя. І далі С.А. Андрєєвський робив висновок: «Я Ігереконаний, що захисник, який зумів проникнути в душу
підсудного, який збагнув у ній як погане, так і хороше, словом, який злився з підсудним внутрішньо, -майже в кожному захисті мимоволі оторопіє перед тим, як важко йому буде винести на світло, перед далекими, незнайомими особами суддів, усе те інтимне, майже непередаване, чим він сповнений у наслідок найширішого спілкування зі злочинцем, на правах його єдиного на світі сповідника й охоронця... Тому майже немає такої справи, де б шлях